Володимир Зеленський – яскравий приклад необхідності Закону про мову

Новообраний президент Володимир Зеленський досі уникає прямих контактів зі ЗМІ і через свої сторінки в соцмережах досить вибірково та неохоче коментує актуальні політичні теми. Втім, на ухвалений Верховною Радою «мовний» закон відреагував дуже швидко й розгорнуто. Яка доля чекає цей Закон після інавгурації нового президента?

Знову – «аналіз»

Важко однозначно охарактеризувати позицію Володимира Зеленського щодо ухваленого Закону. По-перше, не зовсім зрозуміло, чи це саме його точка зору – хоч і оголошена на офіційній сторінці, вона може належати членам його команди. По-друге, новообраний президент не дає чіткої оцінки Закону, а лише обіцяє зробити його «ретельний аналіз».

Хоча сам тон публікації та деякі маніпулятивні тези викликають побоювання, що Володимир Зеленський може виступити проти цього Закону чи окремих його норм. Наприклад, уже зі вступу можна зробити висновок, що новий президент вважає мовні питання не тільки другорядними, а й такими, що роз’єднують суспільство: «Російська агресія, повільний економічний розвиток, масова еміграція українців за кордон, тотальна корупція – це проблеми, які стосуються кожного з нас і суспільства в цілому. Тому ми повинні ініціювати та ухвалювати такі закони й такі рішення, які консолідують суспільство, а не навпаки».

Не витримує критики й неправдива теза «Закон був ухвалений без попереднього достатньо широкого обговорення із громадськістю. До проекту закону було внесено понад 2 тисячі поправок, що свідчить про відсутність згоди щодо окремих його положень навіть у Верховній Раді». Довшого публічного обговорення, мабуть, не мав жоден законопроект в історії України, його тому й називали «громадським», бо саме громадськість не лише обговорювала, а й брала участь у його розробці! Щодо правок, то вони були внесені просто для затягування чи навіть блокування процесу розгляду цього законопроекту парламентом.

Крім цього, Володимир Зеленський говорить про правильний – на перший погляд – підхід, але не наповнює його жодним конкретним змістом: «Моя принципова позиція – держава має сприяти розвитку української мови шляхом створення стимулів і позитивних прикладів, а не заборон і покарань, ускладненням бюрократичних процедур, множенням кількості чиновників замість їхнього скорочення». Ніхто не має заперечень проти такої позиції, але коли будуть подані відповідні законопроекти, як саме президент планує стимулювати розвиток української мови і хто буде цим позитивним прикладом?

Зеленський як приклад

Якщо ж говорити серйозно, то сам Володимир Зеленський і є ідеальним прикладом того, що українська мова в Україні потребує державного захисту. Адже сам новообраний президент неодноразово заявляв, що йому важко говорити українською через відсутність досвіду, а його дружина розповіла, що Зеленському шукають вчителя української мови. Всі українці і під час нечисленних інтерв’ю, і під час дебатів на стадіоні були свідками того, що новообраному президенту складно говорити українською мовою, він часто збивається і переходить на російську.

Володимир Зеленський народився і виріс в Україні, школу закінчив уже в незалежній українській державі, здобув вищу освіту в українському інституті, працював актором і ведучим, став у цій країні мільйонером, але на 41-му році життя йому все ще складно говорити українською мовою і він потребує вчителя.

Хіба ж це не яскраве свідчення того, що зі становищем і позицією української мови в Україні не все гаразд? Чи ж цей приклад не показує, що ухвалений Закон про мову не просто вчасний, а й життєво необхідний нашій державі?

І йдеться не так про примус, як про ШАНС – треба дати можливість тим дітям, які нині ходять у школи в російськомовних регіонах, знати ТАКОЖ і українську, створити умови для того, щоб бодай наступне покоління українців після навчання й десятків років життя в Україні не потребувало додаткового вчителя з української мови.

Сподіваюся, новообраний президент це розуміє.