Кримський референдум поза законом. Аргументи юриста

У зв'язку із неодноразовими зверненнями представників ЗМІ із проханням надати коментар щодо проведення "референдуму" на 16 березня 2014 року хочу звернути увагу на таке.

1. Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання (стаття 134 Конституції України).

2. Частиною першою статті 137 Конституції України визначено перелік питань, щодо яких АРК здійснює нормативне регулювання. Серед них нема повноважень щодо нормативного регулювання проведення в АРК референдумів. Більше того, згідно з пунктом 20 частини першої статті 92 Конституції України питання проведення референдумів визначаються виключно законами України. На сьогоднішній день Законом України "Про всеукраїнський референдум" від 2011 року визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про всеукраїнський на місцеві референдуми" від 1991 року. Відтак, існує законодавча прогалина в частині місцевих референдумів, яка може бути заповнена виключно Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85, пункт 20 частини першої статті 92 Конституції України).

3. Частиною першою статті 138 Конституції Украни визначено перелік питань, які віднесені до відання АРК. Хоча пунктом 2 цієї частини до повноважень АРК віднесено організацію та проведення місцевих референдумів, проте АРК безпосередньо не наділена компетенцією утворювати комісії із місцевого референдуму. Разом з тим, АРК має повноваження затверджувати склад виборчоі комісії АРК (пункт 1 частини першоі статті 138 Конституції України); ця виборча комісія займається лише виборами до ВР АРК і не має жодного відношення до референдуму.

4. Конституція України (частина друга статті 138) передбачає можливість делегування АРК також інших повноважень законами України. Проте, жодний закон України не делегує АРК повноважень нормативно регулювати організацію і проведення референдумів в АРК або утворювати комісії із референдуму в АРК.

5. АРК має право на проведення місцевого референдуму. Але такий референдум може бути проведений лише із питань, віднесених до відання АРК (пункт 3 частини другої статті 9 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим", пункт 5 частини першої статті 8 Закону України "Про Автономну Республіку Крим", частина перша статті 6, пункт 7 частини першої статті 18 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України).

6. АРК не може призначати референдум про входження до іншої держави ще й тому, що вона не є суб'єктом міжнародного права, а суверенітет України поширюється на всю її територію, в тому числі - на АРК. Про це більше скажуть юристи-міжнародники.

7. Очевидні ляпи в самому рішення ВР АРК не аналізую (незрозуміло про яку редакцію Конституції Криму 1992 року йдеться - травневу чи вересневу; "Федеральні збори Державної Думи" Російської Федерації тощо). Це свідчить лише про те, що документ приймався поспіхом і раніше його не планували приймати.

З огляду на перевищення Верховною Радою АРК повноважень, з боку офіційного Києва повинні бути вжиті відповідні заходи реагування. Зокрема, Виконувач обов'язків Президента України - Голова Верховної Ради України має повноваження зупинити дію рішення ВР АРК із одночасним зверненням до Конституційного Суду Украни (пункт 31 частини першої статті 106, стаття 112, частина друга статті 137 Конституції України).

Викладена позиція є виключно моїм правовим баченням, як людини із юридичною освітою, щодо ситуації відносно прийнятого в АРК рішення про проведення референдуму. Жодною мірою не претендую на істину. Тому її не слід розцінювати як офіційну позицію Центральної виборчої комісії.