От тобі, бабцю, і Вітькин день

Кожна добра справа повинна бути освячена. В принципі, не тільки добра і не тільки справа, але освячена полюбе. Освячувати нині модно все, починаючи від іконок і яблучок, та закінчуючи офісами і машинами. Особливо набожні можуть освятити собі будь що, навіть починання та наміри. Були б гроші. Зважаючи на це, зовсім не дивно що свій тріумф на життєвій ниві найпобожніший з українських політиків Віктор Янукович також вирішив освятити. Слово найпобожніший я вжив цілком свідомо, адже жодна людина влади, окрім хіба що мера Києва Чернівецького, не може позмагатися з Федоровичом у кількості засвічень в пресі при цілуванні ікон, хрестів та запалюванні свічок. Чому раптом його так пробило і чи є все це щирим, ми не в змозі оцінити, та й мабуть не маємо права. Мусимо сприймати як факт. Адже скриті мотиви людської душі нам не дано проаналізувати. Людська душа – загадка.

Отож Віктор Федорович, будучи людиною вкрай набожною, вирішив освятити своє сходження на трон молитвою самого патріарха московського. Це мало би не тільки розвіяти будь які сумніви та претензії щодо його легітимності, а й зіслати на голову нового царя України самого Святого Духа. Чи Святий Дух справді схоче зійти на голову Віктора Федоровича, це вже інше питання і Його, Духа, особиста справа. Підозрюю, що звичні для оточення Віктора Федоровича «переконливі» аргументи на Святого Духа не діють. Але принаймні картинка у телевізорі вийде ефектна.

За інформацією, яку надають помічники Федоровича, запросити патріарха було саме ідеєю новоспеченого президента. Чому саме московського, а не єрусалимського олександрійського, сербського чи хоча б константинопольського, загадка. Можливо, про існування інших Федорович не здогадується… Як стверджують організатори, Патріарх радісно прийняв пропозицію і навіть пообіцяв приїхати за власний кошт. Ще б пак. Добре це чи дуже добре, важко сказати, але те, що патріарх може собі дозволити такий жест – свята правда. В 1997 році, коли він іще не був таким високим сановником, його капітал знаючі люди вже оцінювали у півтора мільярди доларів . Грошенята вдалось заробити на імпорті тютюну. Нині ж, зважаючи на кар’єрний ріст, статки, мабуть, суттєво збільшилися, а тому винайняти літачок не складе проблеми. Принаймні годинник за 35 тисяч євро, який носить патріарх, чітко заперечує статус монаха-безсрібника.

З іншого боку, яка різниця, хто за що платить, хіба ж не важливіше – з якою метою. А мета сама що не є благородна. По-перше, освятити починання хорошої людини – себто Віктора Федоровича. По-друге, дати зрозуміти всім та вся, де їхнє місце і кого треба від сьогодні слухатися. І нарешті, вийти на новий рівень взаємних стосунків між двома народами. Що мається на увазі, ви скоро зрозумієте. Заявки про спільну газову трубу, спільний економічний простір і про переслідування російської мови – це якраз прелюдія.

Аби зрозуміти весь масштаб майбутніх можливих змін, варто лиш на хвилиночку напружити розум і пригадати, ким все-таки є нині Патріарх московський Кирило і для Росії, і для України. Аби не заглиблюватись в непрохідні нетрі, окреслимо це коротко і зрозуміло. Найперше і найголовніше: Гундяєв Володимир Михайлович, він же патріарх Кирило, є не лише духовною особою, а й агентом всюдисущого колись КДБ. Так вже повелося, що вся вища ієрархія цієї церкви, і особливо єпископат, і особливо ті, хто займався зовнішніми зв’язками з іншими релігійними організаціями, окрім хреста на грудях носили в кишені ще й відповідну корочку. А знаючи, що колишніх кегебістів не буває, переходимо до пунктів 2 і 3. А вони кажуть, що Патріарх Кирило на сьогодні є не тільки главою структури – носія новітньої-старої московської ідеології православного Третього Риму, яка забезпечує нині путінській Росії новий сенс життя, а й є відповідно безпосереднім керівником найпотужнішої російської спецслужби, далеко впливовішої від ФСБ (агенти ФСБ не дадуть збрехати), яка без проблем працює на всіх територіях, що підпадають під геополітичний інтерес Росії.

А тому, беручи до уваги принаймні ці загальновідомі деталі, спробуймо вгадати, яка ж насправді мета патріаршого благословення, кого ми отримуємо на президента і які будуть від цього наслідки для України.

P.S.

Світ здається перевернувся з ніг на голову. Ще рік тому я навіть у страшному сні не сподівався побачити на власні очі таку фантасмагорію. Хочеться щипнути себе за щоку і прокинутись. Але щипання не допоможе. Все це насправді відбувається. Колега Путіна офіцер КГБ на кличку Михайлов, який нині працює патріархом московським, їде садити на трон президента Незалежної України, за яку лише в 20 столітті загинуло десятки мільйонів кращих синів Української Нації рецидивіста з сумнівним минулим і явно антиукраїнським нутром. І що саме страшне Україна за цим мовчки спостерігає та готується до «свята»…