Що треба знати про нашу стратегію оборони: чому окупанти входять в окремі міста?

Шановні читачи!!!

Знову й знову читаю у коментах «чому там чи там не виб'ють ворога, чому не наступають? Де підмога? Ворог наступає, нас вбивають, рятуйте й таке інше...»

У зв'язку з цим хочу дещо пояснити стурбованим.

Збройні Сили України проводять стратегічну оборонну операцію. Здійснюється вона переважно методом МАНЕВРОВОЇ ОБОРОНИ. Відбувається це, головним чином, через те, що ворог ЗНАЧНО переважає нас у силах та засобах.

Більше того, ворог розуміюче таке становище, й так намагається «розтащити» наші сили, наступаючи ОДРАЗУ на декільох рознесенних операційних напрямках таким чином, унеможливуючи або суттєво ускладнюючи для ЗСУ здійснення маневра силами та засобами, їх концентрації, або утримання певних территорій та місць.

Значно полегшує йому такі дії той факт, що Україна має з ворогом, враховуючи Білорусь, не одну тисячу кілометрів спільного кордону

Тобто ворог має можливість наступати на досить широкому фронті.

В таких умовах, просування переважаючих сил ворога у глибину нашої территорії, або захоплення ним певних місць та окремих рубежів на цілому ряді ділянок стає практично невідворотнім.

Саме тому наше військове Головнокомандування цілком слушно та свідомо обрало шлях ведення високоманевреної оборони, а не впертої стационарої оборони кожного куща, кожного пагорба, кожної висотки, кожного селища та навіть міста, коли наші сили практично безцільно «згоріли» би у лобовому зіткненні із переважаючим ворогом.

Тому, в рамках ведення такої оборони, ЗСУ доводиться й відступати, й активно маневрувати, й взагалі уникати більш-меньш масштабних прямих зіткнень з цими важкоброньованими, але маломаневреними ордо-колонами орків.

Численні важкі, малорухливі колони ворога, звісно переважають у загальному вимірі за своєю потужністю ЗСУ. Тому вперто намагаються просуватися вперед теренами України.

Але в наслідок мобільних, маневрових дій ЗСУ, знаходяться під їх постійним вогневим впливом, несучи важкі втрати

Більше того, пропустивши ці орди у глибину наші війська безжально «рвуть» іх комунікації, знищують їх матеріально-технічне постачання та забезпечення, таким чином, взагалі зупиняючи ці колони, або роблячи їхне просування дрібним.

Ворог постійно втрачає техніку, паливо, боєприпаси та особовий склад у численних засідках, нальотах, вогневих ударах, обстрілах та рейдових діях українського війська

В кінці кінців, він виснажуються та зупиняется. І таким чином, виникають передумови для успішних контратакуючих дій ЗСУ на тій чи іншій ділянці, а відповідно до військової перемоги.

Але, всьому свій час. Зрозуміло, що у протилежному випадку у прямому лобовому зіткнені з таким ворогом, намагаючись обороняти кожне селище, кожне місто і т.д. ворог би виключно за рахунок своєї кількісної та місцями якісної переваги просто проломив би нашу оборону. Як би ми вперто не билися і до того ж, у такому випадку ЗСУ, зазнали би важких, непоправних втрат.

Тому різноманітні волання на кшалт «нас кинули», «рятуйте, на нас наступає ворог», «невже не має сил нас врятувати?» і т.д. я навіть розглядати не буду.

Мало того, що це є егоїстично (бо нині з ворогом б'ється ВСЯ країна, а не тільки ви на тій чи іншій ділянці), так це ще сіє паніку, сприяє ворогу у здобутті корисних для нього відомостей про можливу протидію йому з боку ЗСУ та інше.