«Стокгольмський синдром» українців

Одне з найважливіших питань цієї війни – чи позбудемося ми нарешті українського «стокгольмського синдрому».

Після нашої перемоги точно почуємо голоси про необхідність зрозуміти або навіть пожаліти переможеного ворога. І про неминучість добросусідського співіснування почуємо. І про те, що їхні мова, музиканти, письменники, спортсмени і прості люди ні в чому не винні… Жертва знову буде шукати виправдання для нападника. Ця залежність формувалася століттями колоніального минулого.

Руйнування Києва Боголюбським, різанина в Батурині, зачистки Катерини, валуєвщина, ленінський терор, Голодомор, сталінщина, брєжнєвщина… Всього цього виявилося недостатньо, щоб заздалегідь вберегтися від путінщини.

У майбутньому нашим нащадкам знову доведеться поспіхом рятуватися від східної орди, якщо у цій війні і після неї ми різко і однозначно не розірвемо цю майже тисячолітню історичну спіраль з колючого дроту.

Московщина – це системне зло.