Угорська миша серед левів

У перший день серпня іспанське видання «El Pais» з посиланням на власні джерела написало, що угорський міністр з європейських справ Янош Бока повідомив країнам ЄС про припинення «миротворчої місії» своєї країни щодо російсько-української війни. В ЄС поставилися до цієї декларації скептично, бо припускають, що Віктор Орбан може відновити свою «миротворчу» активність, коли йому буде зручно.

Угорський прем’єр-міністр справді втратив можливість адвокатування інтересів Путіна, Сі Цзіньпіна і Дональда Трампа (зустрівся з ними на початку липня) щодо завершення російсько-української війни. Щобільше, ЄС вирішив застосувати різні інструменти для обмеження деструктивного впливу Угорщини як головного союзника Росії, Китаю й Трампа в намаганні знищити внутрішню згуртованість Європи та її підтримку України.

В ЄС жорстко пояснили Орбану, що в нього відсутні будь-які повноваження займатися зовнішньою політикою Брюсселя. А після запровадження Україною ембарго на транзит російської нафти від «Лукойла» до Угорщини й Словаччини, Єврокомісія заявила (1 серпня), що термінові консультації ЄС з Україною «на цьому етапі не є гарантованими, оскільки немає ознак нагального ризику для безпеки постачання».

Позиція Єврокомісії була відповіддю на заяву угорського міністра закордонних справ Петера Сіярто, який після консультацій з очільником російської та словацької дипломатії (29 липня) запідозрив Єврокомісію в ініціюванні блокування Україною транзиту нафти від «Лукойла».

Угорці, – підсумував голова МЗС Польщі Радослав Сікорський, – «Виглядають ізольованими, коли саме вони просять солідарності з Європою у питанні поставок нафти. Про це він сказав у інтерв’ю виданню Visegrad Insight. «Вони не отримують цієї солідарності, тому що важко здобути друзів, якщо хтось випромінює егоїзм».

Угорці залишилися наодинці

Від «миротворчої місії» Орбана не минув місяць, а «беззуба» Європа показала Орбану його місце на політичній карті ЄС і світу. Він за визначенням не може виступати в ролі автора «мирного плану», чи теж безстороннього посередника. Він – представник Путіна в Європі, адвокат інтересів Сі Цзіньпіна і «корисний європеєць» у світі геополітичних уявлень Трампа.

І саме таку оцінку йому дають інші держави ЄС, показуючи елементи системи, яку Європа почала вибудовувати для протистояння «клубу диктаторів». Якщо, звичайно, Трамп переможе на листопадових виборах у США.

В рамках головування Угорщини в ЄС (друге півріччя цього року) місцевий МЗС планував проведення зустрічі очільників європейської дипломатії в Будапешті, однак проти цього виступила Європейська комісія й дипломати майже всіх держав-членів. Очільник польського МЗС Радослав Сікорський запропонував компромісне рішення: провести зустріч у Львові або Мукачево.

Спочатку – розповів Сікорський, – пропозицію «з ентузіазмом зустрів угорський міністр закордонних справ». Однак він згодом «отримав інші вказівки зі столиці та, зрештою, був змушений накласти вето на пропозицію. Він залишився наодинці».

На виборах до Європейського парламенту, що відбулися 6-9 червня, проросійські сили отримали непоганий результат, хоч далекий від сподівань завоювати провідну роль в ЄС. Новосформована фракція «Патріоти Європи» (угорський «Фідес», Національний фронт Марін Ле Пен, австрійська Партія свободи тощо) третя за кількістю депутатів, проте вона ізольована й не впливає на розподіл портфелів. Її роль – бути опозицією до «брюссельського істеблішменту». Тобто опозиція без впливу на рішення ЄС.

Жорстка критика Польщі

Угорський прем’єр-міністр – розумний і цинічний політик, він знає невеликий потенціал своєї держави та розуміє пов’язані з цим обмеження. Це старожил європейської політики, який бездоганно навчився використовувати культуру досягання компромісів у ЄС згідно з принципом «win – win» («перемога без переможених»). Від цього принципу він відмовився, коли Росія офіційно заявила, що її мета – це розвал ЄС і НАТО, передумовою чого мало стати знищення України.

Орбан полюбляє шокувати своїми заявами, особливо під час щорічного Літнього університету в Туснад, у Румунії. Захід відбувається з ініціативи керівної угорської партії Фідес та угорської меншини з Румунії. Тут Орбан виступає з лекціями, обов’язковими елементами яких є представлення його поглядів на розвиток подій у світі та Європі, стратегію Угорської держави та угорців в сусідніх країнах. А ще він видає себе за очільника всієї угорської національної спільноти, тому його лекції неодноразово викликали скандали в Румунії, Словаччині та Україні.

У цьогорічному виступі Орбана 27 липня скандальних елементів було два. Він виступив з жорсткою критикою нинішньої польської влади за імпорт російської нафти «через посередників», зовнішньополітичний курс з формуванням нового союзу (Великобританія, Польща, Україна, країни Балтики та Скандинавії) і «зраду» Центрально-Східної Європи. Оцінки угорського перм’єрміністра викликали цитовану вище жорстку відповідь Сікорського.

Слово за слово, між Варшавою й Будапештом розгорівся справжній скандал, який складно буде вирішити, бо позиції обох сторін щодо низки важливих питань міжнародної політики діаметрально протилежні. Особливо щодо російсько-української війни.

«Одкровення» від Орбана

Орбан оскандалився також заявою, що Україна не стане членом ЄС і НАТО через «відсутність на це коштів». Тому наша держава має залишитися «буфером», з гарантіями існування від США і Росії. Разом з тим він розщедрився на компліменти нашій державі, яка «стала сильною», «успішно і з безпрецедентною силою» протистоїть Росії. Велика зміна, бо ще недавно він стверджував, що Україна – це «неспроможна держава», яка живе на кошти спонсорів і напевно програє війну з Росією.

Зміна риторики угорського політика показала причини фіаско його «миротворчої місії». Це – поруч з жорсткою реакцією ЄС – основні суперечності всередині потенційного «клубу диктаторів». Видно, що не все, що Орбан почув від своїх липневих співрозмовників, його влаштувало. Опосередковано він про це розказав учасниками Літнього університету.

Росію він похвалив за «гнучкість» економіки, бо не заважаючи на санкції вона продовжує розвиватися. Він прихильник членства Угорщини в ЄС, який, однак, має трансформуватися в проєкт економічний, залишивши політичну складову. Війну в Україні ЄС «прогорав», бо США припинять фінансування нашої держави, а тоді всю допомогу має надати Європа, в якої, попри це, недостатньо на це коштів. Трансформований Євросоюз має розвивати ВПК, досягнути енергетичної незалежності та укласти нову угоду з Росією.

На думку Орбана, ситуація в США розвивається правильно, бо при Трампі вони мають стати національною державою, відбудувати свою силу і навести лад з Канадою і Мексикою. Європа, Тайвань та інші держави повинні заплатити за свій захист. Разом з тим, Орбан почув від американців, що Угорщина повинна вийти зі складу ЄС, не запропонувавши, однак, нічого замість цього. На відміну від китайських пропозицій, бо КНР зацікавлена інвестуванням в Угорщину, як частину спільного європейського ринку.

ЗСУ довіряють всі українці

Орбан попередив своїх слухачів, що китайські пропозиції треба сприймати обережно, щоб не опинитися в ситуації миші, запрошеної до левів. Аж хочеться закричати: «Нарешті!». Щоб зрозуміти цю істину, угорському прем’єр-міністру потрібно було надути щоки з приводу головування його держави в ЄС, протокольно відвідати Київ (вперше з початку «великої війни») і спробувати торгувати незалежністю й територіальною цілісністю нашої країни з «левами» світової політики. Згідно з методикою, розробленою в Кремлі – бо як же по-іншому.

На своє здивування, Орбан почув від американського та китайського «левів», що вони хочуть почути його плани щодо Угорщини, бо з Україною розберуться самі. Вони вже розуміють, що процес з’ясування того, що їм «робити з Україною» не є й не буде легким. Причина – це стійкість і сила, які під час війни з Росією проявили українці. «Угорська миша» їм в цьому не допоможе.

Сі Цзіньпін і Трамп заявляють, що в них є свої «мирні плани» щодо України, які відмінні від марень Путіна про «неспроможну державу», «єдність українського та російського народів», «денацифікацію» й «демілітаризацію» України.

Президент Володимир Зеленський і підпорядкована йому влада мають зробити висновки з «миротворчої місії» Орбана. Їм не варто покладатися на грандіозні зустрічі світових лідерів, мірятися «мирними планами» з усіма, хто з їхньою допомогою намагається догодити Путіну або ж дистанціюватися від занадто близьких зв’язків з російським диктатором. Ні завершення війни, ні тим паче миру від цього не буде. Бо це винятково залежить від Сил оборони України та всього українського народу.

Влада має робити все від неї залежне, щоб українську стійкість посилювати, а не її послаблювати. Так, як це сталося у випадку зі скандально проведеною мобілізацією, за яку намагалися зробити «винними» військових. Влада платить за свої помилки та безвідповідальність зниженням рівня довіри, натомість показники довіри до ЗСУ залишаються рекордно високими – понад 90%.

Час робити з цього висновки.