«Давайте домовлятися». Чого не розуміють ті, хто це пропонує

Останнім часом у суспільстві дедалі частіше починають звучати думки: а може, досить воювати? Може, треба просто домовлятися з Росією? Є політики, активісти, блогери, які стверджують: треба сідати за стіл переговорів, шукати компроміс і домовлятися.

На перший погляд, звучить цілком логічно. Але тут починається головна проблема. Ключова ознака популізму – обіцянка виборцям речей, які заздалегідь неможливо виконати.

У суспільстві завжди є запит на прості рішення. Практика вже показала: можна взяти гасло «треба просто перестати стріляти» і завдяки цьому виграти вибори. Політик, який пропонує лише реальні речі, які справді можна виконати протягом найближчого виборчого циклу, у протистоянні з обіцянками простих рішень майже завжди опиняється у складнішому становищі.

Насправді немає нічого поганого в самій ідеї домовлятися. Дипломатія для того й існує, щоб розмовляти з ворогами. З друзями можна обійтися і без дипломатії. Але дипломатія не працює миттєво.

Єдине, що можна зробити миттєво, – це здатися і погодитися на умови, які диктує ворог. І навіть капітуляція сама по собі не завершує війну. Війна закінчується тоді, коли ворог більше не здатний її продовжувати або коли існують реальні гарантії безпеки, що після підписання угоди війна не почнеться знову. Україна на всіх рівнях заявляє про готовність до переговорів.

Натомість позиція Путіна відома. Ще у 2024 році він публічно заявив, що передумовою припинення вогню та початку переговорів має стати виведення українських військ з усієї території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також відмова України від вступу до НАТО.

Після зустрічі Путіна з Трампом на Алясці з'явилася інформація, що російський лідер дещо змінив свої вимоги: за даними Reuters, він вимагав передачі Росії всього Донбасу, натомість пропонуючи заморозити лінію фронту на інших напрямках.

Припустімо навіть, що Україна погоджується. Хто дасть гарантії, що після відмови від територій Путін не продовжить воювати? Хто гарантує, що через рік, два чи п'ять років Росія не використає отриману паузу для переозброєння і нового наступу? Саме цього немає у простому гаслі «давайте домовлятися».

Тому тим політикам, активістам і красивим блогерам, які сьогодні закликають до такого простого рішення, варто спочатку чесно відповісти суспільству на два запитання.

Що саме ви пропонуєте зробити для завершення війни? І друге: Як ви збираєтеся гарантувати, що після виконання цих домовленостей війна не почнеться знову? Без відповіді на ці два питання заклик «давайте домовлятися» – лише набір красивих слів.

Домовлятися з ворогом можна і потрібно. Але домовленість має сенс лише тоді, коли вона справді завершує війну, а не створює паузу перед наступною.

Росія прийшла сюди не через те, що з нею недостатньо розмовляли. Вона прийшла захоплювати наші території, вбивати людей і нищити Україну.

І все, що вона робить сьогодні, поки що не дає підстав вважати, що ці плани змінилися. Тому нам потрібне не просте рішення. Нам потрібен мир, після якого не буде нової війни.