Портрет ворога. В Україну прийшла орда

Цікаву тему підняли в ефірі Роман Безсмертний і Дмитро Тузов: портрет ворога. Деякі цитати з інтерв‘ю:

«Вони не усвідомлюють, хто вони. У них немає того, що присутнє в нас, – самоідентифікації» … «Було добре видно, що там і татари, і башкири, і мордва, марійці, буряти… Але вони чомусь називали себе «русские»

«Постійно працювали РЕБи (станції радіоелектронної боротьби) – ніякого зв’язку не було, тобто ми – постійно в ізоляції, вони – в ізоляції. Це, мабуть, те, що мені допомогло вижити, бо вони не розуміли, хто я. Вони знайшли мої записи, щоденники, де я веду лекції в університеті, виставляю оцінки. Одразу запитали: «Ви викладач?» Я кажу: «Так, я викладач в університеті, читаю міжнародні дисципліни».

«Загальне враження людини, яка вчила історію: це орда. От це слово найбільше, найточніше підходить до характеристики цих людей, якщо можна назвати їх людьми»

«Ці особи – не строковики, не представники регулярних військ, а контрактники, тому що там віковий діапазон був найрізноманітніший. Але більшість із них називали мене «дедом», тому що мені 57 [років], а їм максимально (те, що я бачив) – років 28, у нас був дуже величезний віковий розрив».

«У вас много таких деревень?» Я кажу: «В Україні – 36 тисяч». І я бачу, як у них очі розходяться: «Вы слишком богато живете». Тобто для них умови, в яких живуть українці, – це недосяжні речі.

Причина зрозуміла: злидні, в яких живуть ці народи. Вони їх зокрема і штовхнули в армію, вони пішли на загибель заради того, аби заробити хоч якісь копійки. А тепер уявіть собі, накладається оце ординство без роду, без племені, і головна цінність – просто гроші, за які можна вижити. От це повний пакет яничар – це слово найбільше підходить, як я його розумію».