Не «російськомовні», а «зросійщені»

Термін «російськомовний українець» – це фейк, брехня, ілюзія, що прив'язує нас до «русскаго міру», як і «російськомовний патріот України». У такий спосіб він легітимізує саме існування та звучання російської мови в контексті нашої національно-визвольної боротьби. Дає підстави Путіну заявляти про «адін народ» і «громадянську війну», коли росіяни демократичного штибу воюють з росіянами штибу імперського, творячи модерну історію України, вписану в загальний контекст російської імперської історії.

В той час як вживання терміну «зросійщений українець» буде термінологічно правильним, оскільки чітко визначає ментальний стан багатьох українців, котрі знайшли в собі сили постати проти російської агресії фізично, але ще й досі не спромоглися здолати Росію в собі. Бо перемога над власною духовною лінню, звичками, соціальними та поведінковими штампами - найскладніша.

Тому уникаймо на всіх рівнях терміну «російськомовний патріот», нав'язаного гібридними сенсами «русскаго міра». А на провокаційні запитання Пальчевського чи Наташі Влащенко про «русскоязичних патріотов в окопах» відповідати - вони не «російськомовні», вони «зросіщені», а тому поки ментально слабкі. Бо зросійщення передусім передбачає вольову та духовну деградацію людини, її деморалізацію та нівеляцію національних чеснот, притлумлення критичного мислення, перетворення людини на раба соціальних кліше та поведінкових штампів з метою легкого маніпулювання нею різними пропагандистськими інституціями російського штибу, і передусім, через належність цієї людини до категорії «російськомовного населення».

Ось чому питання зміни термінології в країні, де навіть президент належить до численної категорії ментально хворих «зросійщених» громадян, є вкрай необхідним.

На восьомому році російсько-української війни, знаючи історію нищення української мови та України Московією упродовж століть, віднині для дорослих відповідальних громадян України розмовляти російською в публічному просторі не тільки легковажно, але й аморально!