Націоналізм – релігія еліти

Тут дивіться, що відбувається в масштабах світової історії... На наших очах формується нова якість модерної української Нації. І формується вона дієво та практично на принципах українського націоналізму, оскільки (як підтвердила історія), не існує в Україні ЖОДНОЇ політичної чи ідеологічної альтернативи, яка виявилася б більш стійкою та життєздатною, аніж український націоналізм.

Нещодавно дружина Президента у своєму інтерв'ю заявила: «Декілька років тому я навіть уявити не могла подібний перебіг подій», а потім процитувала Бандеру: «І настане час, коли один скаже Слава Україні, і мільйони озвуться Героям Слава!».

Так от, цей час настав. Мільйони українців (хочуть-не хочуть, замислюються-не замислюються) живуть у парадигмі історичних реалій, сформованих в працях Донцова, Міхновського, статтях Бандери, звитягах Шухевича та героїв УПА. Змінюють Україну. Змінюють світ.

Саме націоналістичні організації були і лишаються передовою силою Майдану та російсько-української війни, бо в основі своїй мають шляхетну місію відновлення історичної, політичної та культурної СПРАВЕДЛИВОСТІ, в якій Україна, долаючи азійську Орду, виборює власне право на Свободу та цивілізаційний поступ для усього людства.

Скажу відверто – мені приємно спостерігати за практичною «бандеризацією» Президента та його родини. Шкода, що ціна цієї запізнілої «бандерізації» вкрай висока. Тисячі жертв, зруйновані міста, катастрофічне падіння ВВП, 20% окупованих територій. І все лишень для того, аби усвідомити одну річ – Росія була, є і лишається нашим смертельним ворогом. Якби цю типово «бандерівську» аксіому нинішній Президент вивчив у 1991-му, 2004-му чи хоча б у 2014-му, то і ракетні програми були б профінансовані вчасно, і бюджет для Армії збільшено, і Чонгар заміновано двічі... Але є одне але: з такими думками і риторикою він би НІКОЛИ не став Президентом. Бо більшість українців й досі лишаються глибоко радянськими людьми, в приспаній свідомості яких термін «націоналізм» породжує чудовиськ на кшталт людожерів-фашистів, а сам термін «свідомий» на адресу українців звучить як лайка, бо стійко засоційований російською пропагандою з тупим, архаїчним вуйком, котрий вбравшись у шаровари, сидить сумний під портретом Шевченка, мастурбуючи на бандурі тужливу пісню «ой нещасний я нещасний, все в мене погано» (що, до речі, неодноразово зображувалось у сатиричних мініатюрах 95-го кварталу).

За останнє століття Росія досягла видатних результатів у справі дебілізації широких народних мас. Негативна селекція, деградація моралі, нищівні репресії проти національних еліт виплекали парадоксальний психотип українців-українофобів, що хоч і живуть в Україні, мають український паспорт, знають мову і вдягають вишиванки на свята, справжню (живу) Україну ненавидять і всіляко зневажають. Бо не в змозі вирватись з навіяної Росією парадигми, в якій Україна – одвічна невдаха, вбога, провінційна, смішна та недорікувата молодша донька великої та величної Матушкі-Росії.

Модерна ідеологія українського націоналізму нищить ці стереотипи, бо саме в ній українці досягають найбільшого УСПІХУ на всіх фронтах. Успішні українці-націоналісти – жах та отрута для московитів. Адже в сучасному дієво-практичному, хвацькому, живому, креативному, азартному українському націоналізмі міститься люта загроза для існування всіх хронічних бацил, спірохет та гібридних вірусів «русскаго міра».

Не дарма основною метою так званої «спецоперації» в Україні оголошена «денацифікація та демілітаризація». Бо вільна, національно свідома, озброєна людина – найбільший страх московитів, антропологічний ідеал яких – русифікований раб імперї, здатний агресивно нищити, знецінювати та витолочувати все, що не вкладається в рамки його здеградованого, стереотипного мислення.

Український націоналізм – релігія справжньої української еліти, нове покоління та нова якість якої тільки народжується в горнилі війни. Здолати Росію на полі бою, але й передусім в собі – є справою честі та історичною місією, не згіршою за колонізацію Марсу.

Багато наших співвітчизників нині долають важкий шлях від Бендера до Бандери, від Багрицького до Багряного і від Колі Баскова до Ореста Лютого.

Ось чому варто саме тут, саме зараз, хоча б у дописах на Фейсбуці, хоча б у спілкуванні з незнайомими людьми перейти на українську. Бо саме з «доброго вечора» замість «взаімно здрасьтє» розпочнеться колонізація далеких планет.

Знищити останню світову імперію в усіх її проявах – шляхетне завдання для модерної української Нації. Ну а потім вже можна й бурячки на Місяці посадити, користуючись новими ракетними розробками КБ «Луч», але краще «Промінь».

Бо українізація усіх сфер буття – наш єдиний шлях до ПЕРЕМОГИ СПРАВЖНЬОЇ УКРАЇНИ!