Герої таки вмирають. Перед українцями стоїть вибір, про який ніхто не говорить

Коли я запитувала у ФБ друзів, що нам важливіше: території чи життя наших найкращих людей, абсолютна більшість спочатку взагалі не розуміла, що йдеться про життя військових. Бо сліпа «віра в ЗСУ» змусила повірити і в те, що слова «герої не вмирають» не просто символічний лозунг.

Популярні «говорящі» голови нонстоп віщали про наші переможеньки, і аудиторія сприймала ці розповіді на ура. Погані, але реальні новини з фронту ніхто нам не розповідав, але майже ніхто і не хотів чути, не шукав сам і не задавав питань.

Експерти та блогери з безпечних місць розповідали, що смузі в кафешечкє та похід в барбершоб наближає нашу перемогу, що служити мають лише добровольці, всі інші, і вони в першу чергу, мають просто тусити далі, називаючи це «підтримкою економіки». В той же час в реальності в окопах на нулі воювали та гинули абсолютно непідготовлені, але вмотивовані діти з поганим зором, пенсіонери з купою діагнозів і досвідом служби ще в минулому столітті, або нашвидкоруч, за 2-3 тижні, натреновані «штурмовики» з артистів, айтішників, музикантів, письменників...

В умовах, коли проти наших військових застосовується тактика вогняного валу, добре відома з Другої світової війни, а в нас не вистачає, скажімо так, технічних засобів протидії, реальність мала колись вибухнути. І це сталося після посту військового з Пісків.

Що далі?

На вибір є два варіанти: хорватський і грузинський. Гібридна перемога чи гібридна капитуляція.

Першій, хорватський шлях означає залученість кожного громадянина у спротив, в першу чергу – тотальну мобілізацію, та величезні обсяги зброї залученої різними шляхами (!) на світовому ринку.

Другий, грузинський, означає відмову від спротиву, тому і фактичну відмову від окупованих територій, від європейського курсу та (що особливо актуально саме для українців) від власної ідентичності.

Як діяти – обирати нам. Владі, звісно, але і нам. І почати треба з того, щоб вимагати правди про ситуацію на фронті, і, головне, бути готовими до правди, якої вона б не була.