Михайло Непран Перший віце-президент Торгово-промислової палати України

Нові виклики вимагають мілітаризації економіки і всього життя

«Створений прецедент націоналізації стратегічно важливих підприємств має бути продовжений»
фото: Defense Express

Незважаючи на проблеми з енергетикою, ми перебуваємо у досить комфортних умовах

7 грудня 1941 року США вступили до Другої світової війни, а вже 11 грудня обмежили вільний продаж автомобільних шин. Більше того, для економії палива, гуми та шин ввели обмеження швидкості до 35 миль на годину.

У січні 1942 тимчасово зупинили всі продажі цивільних автомобілів, а з лютого 1942 автомобільні заводи припинили виробництво цивільних моделей і перейшли на виробництво танків, літаків, зброї та іншої військової продукції на замовлення уряду США.

З квітня 1942, кожен, хто бажав придбати новий металевий тюбик зубної пасти, повинен був здати старий. До червня 1942 підприємства припинили виробництво металевих офісних меблів, радіоприймачів, фоногрофів, холодильників, пилососів, пральних та швейних машин для населення.

27 квітня припинився вільний продаж цукру, а 29 листопада ввели обмеження на продаж кави.

Друкарські машинки, бензин, велосипеди, взуття, шовк, нейлон, мазут, м'ясо та сало, олія, сири, масло, консервовані харчові продукти, сухофрукти, консервоване молоко, дрова та вугілля, джеми і желе були нормовані до кінця 1943 року.

Я пишу не про Україну 2022 року, а про Штати, які на початку 40-х були одними зі світових лідерів за рівнем економіки. Яскрава ілюстрація мобілізації усіх ресурсів гігантської країни на перемогу.

Цілком логічне запитання – чи чекає таке на Україну?

Поки що, треба віддати належне владній команді, економічна ситуація під контролем, ба більше, з багатьох позицій і показників вона має досить непоганий вигляд. У тому числі, щодо забезпечення продуктами харчування і побуту.

Перший етап був для влади, можна сказати, успішним, багато у чому як за рахунок управлінських рішень, так і «запасів» економіки довоєнного періоду, плюс, допомога союзників.

Але попереду нові виклики, вони вимагають перебудови державного управління, мілітаризації економіки і всього життя. Ми приречені, якщо хочемо перемогти, докорінно змінити систему управління, правила гри на ринках, законодавство тощо.

І знову до успішного американського досвіду.

Точно так же, як і у нас, перед адміністрацією президента Рузвельта стояла задача забезпечити фінансування потреб війни і запровадити жорсткий економічний контроль, нормування ресурсів та керування робочою силою.

Для цього, у 1941 році, Рузвельт створив Раду військового виробництва, яка керувала переведенням промисловості на воєнні рейки, встановлювала пріоритети у розподілі товарів та послуг.

Фінансова корпорація реконструкції спочатку була організована для надання позик підприємствам, а потім контролювала вісім дочірніх компаній, відповідальних за управління критично важливими природніми ресурсами.

Офіс управління виробництвом і Рада пріоритетів постачання та розподілу контролювали, як природні ресурси використовуються для військових потреб.

Офіс управління цінами контролював, власне, ціни.

За півроку ринкова економіка була перетворена на планову, з жорсткою централізацію, і такі заходи дали свої результати.

Повернемося тепер до українських реалій, особливо викликів наступного етапу війни.

  1. Перебудова управління державою: Анонсовані чергові зміни у складі уряду і ліквідація та об'єднання міністерств мають одну мету – забезпечити фронт необхідним військовим спорядженням та ефективну роботу тилу. Інші завдання, такі як скорочення кількості чиновників та економія коштів – не суттєві.
  2. Максимальне спрощення бюрократичних процедур при вирішенні військових потреб: час від заявки Міноборони на військове спорядження і до його поставки має бути мінімізований. Для цього повинен бути створений орган, подібний до американської Ради військового виробництва.
  3. Створений прецедент націоналізації стратегічно важливих підприємств має бути продовжений. Під час війни завдання нафтопереробних та стратегічних підприємств – не отримання прибутку, а забезпечення танків паливом.
  4. Жорстка кадрова політика. Закінчити ігри з наглядовими радами, бюрократичними процедурами погодження. Зараз наступає час жорстких менеджерів-господарників з досвідом організації виробництва.
  5. Має бути сувора відповідальність за невиконання оборонного замовлення, при належному, своєчасному та повному фінансуванні. Можливо – введення окремої статті у Кримінальний кодекс, чи активізація статті 367 «службова недбалість» Кримінального кодексу України.
  6. Максимальна мобілізація внутрішніх фінансових ресурсів. Надана головою комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетманцевим інформація про 20 млрд грн тіньового обігу ринку цигарок – це наочний приклад внутрішніх ресурсів, для залучення яких потрібна політична воля і жорсткий контроль правоохоронців.

Це стисло про першочергові заходи на найближче майбутнє.

Я розпочав свою статтю історичною довідкою про подібну ситуацію у США. На щастя, ми зараз, незважаючи на проблеми з енергетикою, перебуваємо у досить комфортних умовах.

Але будь-який ресурс – не безмежний. Щоби перемогти, забезпечити ефективний тил, ми маємо здійснити комплекс заходів – болісних, непопулярних, але інакше ми війни не виграємо

Читайте також:
Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: