Як нам рятувати економіку України

Падіння ВВП України у 2022 році за даними НБУ становитиме 32%.

Темп зростання найближчими роками – на рівні 4%.

Знадобляться багато років для виходу на рівень 2021-го.

А я нагадаю, це той рівень, за якого ми мали величезну трудову міграцію. Тобто, українці не вважали його високим.

Про що це каже? Винятково про моделі післявоєнного зростання.

Фрідріх Ліст, видатний німецький економіст та державний діяч, написав у 1841 році знамениту працю «Національна система політичної економії». Вчений багато зусиль доклав для розвитку економіки США, насамперед промисловості, за що отримав подяки від президентів США Джеймса Медісона, Джона Квінсі Адамса, Ендрю Джексона.

Ліст доводить, що економічно сильні країни впроваджували моделі економічного зростання, які можна повторити та масштабувати. Книга Ліста стала настільною для Німеччини часів Отто фон Бісмарка. Архітектор японських економічних реформ Хірата Тосуке переклав її японською у 1890-х, а південнокорейські реформатори зачитувалися Листом вже у 1970-х. Саме на ідеях Ліста Пак Чон Хі проводив модернізацію Південної Кореї.

Ідеї ​​Ліста унікальні тим, що на нуль множать уявлення деяких економістів, що українці не зможуть працювати як японці чи корейці.

Так, трудоголізм корейців став для багатьох прикладом. Але ще до початку Другої світової, японці зневажливо відгукувалися про корейців, називаючи їх «ледарями, п'яницями та любителями азартних ігор». Нині у це важко повірити.

Фрідріх Лист поділяв землеробську та промислову стадії розвитку. Перехід між ними, на його думку, забезпечується за допомогою експортного мита на вивезення сировини. Так створили свої економіки усі успішні країни.

Так, ми запізнилися з цією моделлю років на сто. Але навіть у 21 столітті ми не маємо іншого виходу, крім як прокласти свій шлях успіху за допомогою моделей розвитку, які неодноразово показали свій результат. Країнам модернізації, що наздоганяє, потрібен продуманий протекціонізм для підйому національних економік.

Ідеї ​​Ліста спрацювали у Німеччині, США, Японії, Південній Кореї. Ще раніше, схожі концепції призвели до успіху Англію, яка довела, що до вільної торгівлі можна перейти лише з успіху, досягнутого правильним протекціонізмом.

Глобальна дефрагментація, кластеризація та локалізація виробництв зараз глобальний тренд. Ми бачимо епічне розгортання цієї платформи розвитку від Китаю до США. Витоки цієї політики сягають корінням в історію, ми просто спостерігаємо черговий рецикл.

Наприклад, Ліст писав про причини розвитку промисловості в США у 18 столітті, ще до здобуття незалежності, під час перебування англійською колонією:

«Північноамериканські колонії по відношенню до окремої промисловості були в такому рабстві у метрополії, що там не переносили жодного виду фабрично-заводського виробництва, крім домашніх та звичайних промислів.

Ще в 1750 році заснована в місті Массачузеті капелюшна фабрика звернула на себе увагу і порушила таку заздрість парламенту, що він оголосив колоніальні фабрики різного роду установами, шкідливими для загального блага країни (common nuisances), не виключаючи і залізоробних заводів, незважаючи на величезний надлишок країні всіх необхідних залізного виробництва матеріалів.

Ще в 1770 році великий Чатам, засмучений першими спробами нової Англії у фабричному виробництві, оголосив, що неможливо допустити в колоніях вичинки навіть одного цвяха для підков».

Може й Україні час навчитися робити хоча б «цвяхи для підков», а не лише чушки та сляби для виробництва чужих «скріпок»?