«Дбайливі загарбники», або що не так з позицією Офісу президента

«Ми не були готові підривати мости 24 лютого. Ми думали, що з того боку люди дбайливо ставитимуться до будинків та мостів».

Ця цитата радника ОП знімає всі питання. Той бік не виправдав сподівань. Той бік виявився терористом. Хто би міг подумати? Такі дбайливі були все життя:

• Так акуратно Голодомор провели.
• Так турботливо розстріляли весь цвіт інтелігенції.
• Так філігранно згноїли в застінках усіх незгодних.
• Так злагоджено етапували українців у далеку лісотундру Сибіру.
• Так лагідно насадили свій язик.
• Так любовно поскидали хрести з храмів і запровадили безбожжя.
• Так розчульно забрали свободу, приватну власність, самоповагу й національне мислення.
• Так прихильно перетворили народ на безпам’ятних манкуртів.
• Так приємно анексували Крим.
• Так ніжно бомбанули Донбас.
• Так бережно поливали з Градів 2014-2022…

А тут раптом той бік виявився сатаною во плоті. Хто б міг подумати? Той бік мав захопити весь Юговосток – але так, щоб дбайливо зберегти будинки і мости.

…А насправді це ж не поодинокий абсурд потойбічного мислення. Аналогічна нотка проскочила і в очільника Одеси. Він якось між іншим «вступився» за окупантів – мовляв, вони Одесу люблять, тому бережуть її від обстрілів, бо хочуть цілою. Дбайливі так загарбники, дай Бог їм здоровля і многая літа.

А щоб вони були задоволені, коли прийдуть, – мер буде до останнього хухати-дмухати на пам'ятник імперській курві Єкатерині Вторій, яка зруйнувала Січ, закріпачила українців, але одеситам нравицця.

Прошу звикати. Ще не заговорили харківський, криворізький, миколаївський, дніпровський, нікопольський, кропивницький та інші мери. Які зараз набирають собі балів під шумок – але коли дійде до діла, то увімкнуть старі й перевірені стоп-крани опирання всьому українському.

Для всієї лінійки русифікованих міст придумано нову мульку-відмазку: ми – не проросійське місто, ми – інтернаціональне. І нічо ви їм не зробите, бо вони ж пережили ракетні обстріли й мають моральне право нести високий стяг русо-інтернаціоналізму.

Грядущий крен у бік інтернаціонального тлумачення історії міст всього південно-східного поясу – це фактична легітимація змосковлення як статусу-кво. В більшості міст творили представники багатьох національностей – але ще ніхто там не відновив старі єврейські кладовища, натомість їм акцентовано розходиться на ворожій топоніміці та спадщині, яку захищатимуть мери, які під шумок війни покращили свої репутації, але лишили без змін своє нутро.

Той бік виявився не дуже дбайливим. А наш бік дбає, аж гай шумить.