Е-декларування – це задокументований крах української державності

Єдиною (наголошую – єдиною) ціллю існування держави є несамовите збагачення мізерного прошарку (касти) істеблішменту – і все. Ніякої іншої мети держава не переслідує. І це – вирок 25-річній симуляції під назвою «державотворення». Всі ми свідомо погодилися на те, що всі крадуть. Тому що самі виживаємо лише тому, що крадемо. В країні немає людей, які живуть на одну зарплату – крім сегменту збіднілого люмпена. От якраз йому кинули кістку соціальної заздрості. Ми на порозі найгіршого. З інтервалом у 100 років на авансцену історії вийдуть ті самі, що в 1917 році: бідний, знедолений, обкрадений і позбавлений власної самоповаги люмпен-пролетаріат, і це найгірше, що може статися в країні. Тому що коли історію творить класова заздрість – отримаємо руїну соціальності як такої.

Я зараз їжджу з презентаціями по всій країні і можу ствердно сказати: зріє коліївщина. І це буде кінець державі. Тому що недостойні повстануть проти заможних – це ми вже проходили рівно 100 років. А я хотів би, аби кожен українець став перед дзеркалом і вголос сказав: це я всі ці 25 років добровільно голосував за тих, хто вже не знає в яке місце засунути собі готівку. Кожен має сказати: це я є автором національної катастрофи, а не пришельці з Юпітера. Для мене найбільшою інтригою є те, чи суспільство візьме на себе відповідальність і навіть провину за те, що 25 років воно вирощувало захланний істеблішмент клептоманів. Мій прогноз є таким: наше суспільство не спроможне бути джерелом достойної влади, оскілько воно є електоральною калікою. Люди повинні визнати, що вони не вміють голосувати на виборах і не хочуть уміти, і навіть учитися не хочуть.

Зараз 60% населення є субсидіантами – тобто ми маємо Африку, де 60% населення не здатні оплатити навіть комунальні послуги. Таке населення є подарунком для олігархату. Таке населення є дуже дешевим. Його купити – раз плюнути, і ми вже побачили уйму готівки, за яку на наступних виборах укотре куплять збіднілий народ. Це – замкнуте коло, з якого можна вийти лише авантюрно – бойкотувати вибори як такі. Вибори взагалі не мають сенсу – допоки в країні буде 5% прохідний бар’єр (він унеможливлює потрапляння нових сил), допоки не буде заборонена політична реклама (тому що вибираються рекламні ролики і білборди, за які можуть заплатити лише олігархічні сили), допоки не буде скасовано майновий ценз (мільйонна застава в ЦВК) – доти вибори не мають ніякого сенсу. Це знову буде бутафорія з наперед відомим результатом.

Тому я констатую крах державності і бачу неспроможність народу робити висновки. Коліївщина лише випустить пар і виведе на авансцену люмпен. Я б радив усім креативним, молодіжним, контр-системним середовищам сісти за один стіл і сказати: держава є нашим ворогом, вона є зло, ми мусимо її перезасновувати з нуля на зовсім інших засадах. Це – єдиний шлях виходу з тупика. Продовжу згодом.

(Коментар для журналу «Країна». Зумисне не висловлювався з цього приводу в перевантаженому Фейсбуці, аж ось випала коротко сказати.)