Пам'яті Гліба Бабича

Гліб Бабіч – воїн і поет. Любив Україну понад усе. «Не вмирай за неї – вбий за неї!», – це також його слова. Десятки знищених орків, в цілому – шість років на фронті, п'ять ротацій. Здавалося б, береженого й Бог береже. Тому звістка про загибель Гліба розірвала вечірню тишу, неначе грім – ясне небо.

Гліб Бабіч очолював ГО «Res_Publica. Брати по Зброї» і залишиться у моїй пам’яті найкращим побратимом. З того часу, як познайомилися з ним у Катеринівці в 2018-му – на позиціях 10-ї гірсько-штурмової бригади.

Важко. Дуже важко втрачати близьких людей… Гліб Бабіч один з моїх найближчих… Складно сказати про війну ємніше, ніж вмів вимовити він. Глибоко, талановито, і до самої суті… В пам’ять про Гліба прошу прочитати один з останніх його постів-оповідань про війну. Це лонгрід, але повірте, Гліб заслужив на нашу увагу.

Гліб Бабіч:

«Коли смерть присяде на бруствер, спитає – «Ну що тут ти?»

Коли нас, як тісто, місить вогняний вал,

Я не стану смикати Бога – вийду в канал арти.

У піхоти з артою і Богом – завжди прямий канал.

Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни,

Продиктую чарівні цифри, наче магічний код.

Скрипне радіо – «Прийняв. Тримайтеся, пацани».

Решту слів не почую. Бо знову накрив «приход».

Оживе на позиції стадо сталевих слонів,

Поверне свої хоботи в сторону наших бід.

І зайде у стволи із клацанням стиснутий божий гнів,

Для швидкої доставки – без декларацій і мит.

Навіть янголи завмерли в небі – як театральний зал,

Небо теж полюбляє сипати – снігом, градом, дощем.

Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп.

Другий, третій, а потім іще і ще.

А над нами небо луснуло наче віконне скло,

Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт.

Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело.

Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа.

«Що там, брате? Прийом? – Та все по плюсах, братан!

Так вломили, що вщент. І цілей більше нема!»

Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, арта!

Не дарма вас кличуть богами. Ой не дарма...»

Так. Все точно не дарма. Ми вклоняємось Героям… І мусимо перемогти!

Світла пам’ять тобі, друже Глібе…