Ця війна позбавлена сенсу для тих, хто її почав

Мені здається, що спроби зрозуміти наших сусідів, які збожеволіли, докопатися до причин перетворення мільйонів людей на нелюдів, абсолютно безглузді.

У безумства немає раціонального пояснення.

Ну як людина, яка народилася в Чугуєві і, швидше за все, має купу родичів і знайомих в Україні, може бомбити Харків? Як нормальна людина взагалі може бомбардувати цивільні об'єкти – ось питання? Навіть якщо він народився не в Чугуєві, а в Челябінську? Ким треба бути, щоб навмисне бомбити Салтівку? Просто якщо ця людина ще й має коріння в Україні і при цьому бомбардує Україну, то це вже зовсім незрозуміло.

Як можна охарактеризувати російського морського офіцера, який віддав команду на пуск ракет по центру Вінниці? По центру міста посеред дня? Намагаємось пояснити причини, знайти в діях якусь раціональність?

Ви впевнені, що вона є?

Мені здається раціо тут ні до чого.

Найлегше звинуватити у психозі мешканців цілої країни досконалу та ефективну пропаганду, але боюся, що це надто просто, аби бути правдою.

Швидше за все, це якась темна карма мешканців тих земель, глибока внутрішня суть мешканців територій. Це як недолік йоду у воді, коли населення цілих районів отримує загальні хвороби. Тільки у випадку із сусідами це не нешкідливий йододефіцит, а якась внутрішня потреба захоплювати, руйнувати, вбивати, гвалтувати та грабувати.

Мільйонам жителів «темних територій» за фактом народження та проживання властивий дефіцит критичного мислення, що дозволяє вірити у відверту брехню, яка несеться з телевізора.

І ніякі вареники з вишнями, що збереглися в пам'яті з дитинства, які вбивця жінок і дітей жер за обидві щоки у бабусі під Полтавою, не завадять йому вважати реальністю ідіотизм «Україна готувала напад, Росія завдала превентивного удару», і здійснити пуск.

До речі, нічого нового. Цю аргументацію використали вже десятки разів – і працює. І ще працюватиме.

Любов до вождя давно замінила все, що називають мисленням. Віра у велич досить нікчемної країни, знищила совість. Ми намагаємося звернутися до людяності там, де її зроду не було. Ми намагаємося розібратися у тому, що називається сном розуму.

Ця війна позбавлена ​​сенсу для тих, хто її почав.

Де в цьому раціо? Логіка? Що тут можна намагатись зрозуміти?

І чи треба намагатися?

Для нас це визвольна війна. Війна за право не мати нічого спільного із «темними територіями». Сподіваюся, що остання війна. І вона має сенс.