Президент з корупцією не бореться. Він її кришує

Cьогоднішнім рішенням Верховної Ради по відповідальності за недостовірне декларування я незадоволений і поділяю низку критичних аргументів щодо цього законопроекту. 

Грошові пороги для покарання завищені, а саме покарання – занадто м'яке. Це ліпше, ніж нічого. Це краще, ніж жодної відповідальності. От так, якщо коротко, можна описати результат.

Чи могло бути рішення інакшим? Так, і ми за лічені години після рішення КС внесли законопроект, який передбачав відновлення статус кво із жорсткою кримінальною відповідальністю за помилки в декларуванні. Місяць і тиждень зверху було витрачено на дискусії у питанні, де все гранично ясно.

А що, монобільшість уже розпустили? Чи вже нема 246 депутатів, за яких Зеленський брав персональну відповідальність, коли вів їх на вибори? Що їм заважало відновити закон за кілька днів? Відповідь проста. Це ми звикли декларуватися з 2016 року, а нові обличчя злякалися декларування. Волинку тягнули сорок днів лише через брак голосів у монобільшості. І через відсутність політичної волі Зеленського – забезпечити силами власної коаліції відновлення реальної відповідальності за свідомі помилки в деклараціях. Його, як виявилося, у цій історії цікавило лише одне – підмяти під себе Конституційний Суд. А з корупцією він не бореться. Він її кришує, і тому вирішив стати особистим адвокатом пана Татарова.

Щодо Європейська Солідарність, ми будемо наполягати на розгляді нашого проекту по кримінальній відповідальності. І законопроекту по посиленню конкурсних засад при призначенні нових суддів КС із залученням комісісії міжнародних експертів, яка перевіряла не доброчесність кандидатів до Вищого антикорупційного суду.