Російська окупація: від Леніна до Путіна

На дипломатичній службі я, відколи після проголошення державної Незалежності Україна почала розбудовувати двосторонні відносини з різними країнами світу. Коли після стажування оформлював документи й заповнював анкету, дуже засмутив тодішнього заступника міністра з кадрів, який дістався МЗС нової України у спадок від МЗС старої УРСР. Засмутив, бо анкета була теж, як і він, старого радянського штибу, з усіма відповідними пунктами, і на запитання, чи перебував на окупованій території, я відповів ствердно, вказавши період від дня свого народження до дня проголошення Незалежності.

Пишу про це, бо згадав, що 104 роки тому, 12 липня 1918, завершив роботу перший з'їзд Комуністичної партії більшовиків України.

Для тих, хто не знає або забув, нагадаю: з'їзд, на якому було утворено КП(б)України, відбувся у... Большому театрі в Москві. На московському з'їзді тезу про КП(б)У як незалежної партії, проголошену незадовго перед тим, у квітні, на конференції більшовицьких організацій у Таганрозі, замінили на автономію у складі РКП(б). Одне слово, утворили таку собі КП(б) України московського патріархату.

З'їзд, на якому стоїть тавро «made in Russia», ухвалив низку рішень, і з-поміж них резолюцію про відносини України з Росією, в якій, зокрема, стверджувалося, що Україна економічно нерозривно зв'язана з Росією, а відокремлення України від Росії має характер тимчасової окупації.

В Україні тоді при владі був гетьман Павло Скоропадський, більшовиками ще не тхнуло, але вони вже готувалися до окупації України. Цікаво, що навіть через чотири роки, у 1922, тобто вже після встановлення в Україні радянської влади, українців у КП(б)У було 23,3 відсотки від загальної кількості партійців, а українську мову як свою розмовну зазначили тоді ж 11,3 відсотки (російську – 79,4%).

І ще одна красномовна деталь: тимчасовий робітничо-селянський уряд України – також у плані підготовки майбутньої окупації – було створено 28 листопада 1918 року в Курську.

Путін не вигадав нічого нового. Сьогоднішня війна Росії проти України імперіалістична, з боку України – національно-визвольна. А тому це війна на виживання.