Наступ Путіна в Сирії загрожує Європі, відповідь буде потужною

На тлі чуток про те, що Москва координує з режимом Башара Асада наступ на сирійську провінцію Ідліб, багато фахівців висловлюють думку, що рано чи пізно остання цитадель опозиційних сил впаде під тиском сирійсько-російсько-іранських сил. Цим буде незадоволена не лише Туреччина, куди ринуть біженці з Сирії, а й США та країни ЄС. Та чи зможуть вони щось протиставити Асаду, Росії та Ірану? 

Ситуація дуже складна. Проблема не в тому, що сирійська армія наступатиме на Ідліб, а в тому, що вона зможе взяти укріплення лише за допомогою масових бомбардувань. Навіть більше, в результаті сирійської війни переважна більшість укріплень мають підземну складову, що притаманно дуже багатьом містам на Близькому Сході. Тому за аналогією зі Східною Гутою можна припустити, що сирійці будуть використовувати компоненти хлору, щоб сіяти паніку і змусити повстанців здатися. А це вже – застосування хімічної зброї…

Якби навіть його не було, ми мали б іншу ситуацію: бомбардування призведуть до чергової хвилі біженців. Біженці є ключовою проблемою для європейців – не наступ сирійської армії.

Щодо сирійської армії теж є великі запитання, оскільки, за великим рахунком, її немає, а є іранська армія, в якій присутні сирійці, тобто асадити. І, звісно, цій армії допомагає російська авіація.

Масований наступ однозначно призведе до величезних втрат серед мирного населення і, звичайно, масштабної втечі на північ. Це вдарить по Туреччині, яка, враховуючи це, може знову відкрити свій кордон і дозволити сирійцям йти в Європу, що призведе, знову ж таки, до посилення правих і слабшання євроінтеграційних процесів в Європі.

Отже, цей етап війни, без сумніву, може викликати занепокоєння Європи саме з огляду на те, що попередній послабив європейський уряд. Сам факт того, що навіть німці заявляють про гіпотетичну можливість участі у військовій операції проти військ Башара Асада, свідчить про те, що Європа принаймні намагається не бути простим спостерігачем. Швидше за все, відповідь, яку ми можемо побачити, буде доволі потужною. Запитання наступне: чи може ця відповідь зупинити Башара Асада і Росію? Маю великі сумніви. Мені здається, що цього недостатньо, оскільки «приз» дуже великий. Башар Асад і його союзники, швидше за все, вважають, що війська західної коаліції, якщо вони візьмуть участь, будуть уникати безпосереднього зіткнення з росіянами, і тоді прямої загрози для росіян немає. Отже, вони можуть здійснювати бомбові удари скільки завгодно і куди їм заманеться. І тоді вони досягнуть своєї мети.

Я не бачу тут прямої паралелі з Донбасом. Росіяни справді хочуть завершити війну в Сирії. Вони не досягли бажаної мети, але постійне перебування в стані війни в Сирії ускладнює їм життя і дратує європейців. Тому сьогоднішнє завдання росіян – завершити активну фазу війни, повністю знищивши опозиційний рух, і таким чином поставити крапку в громадянській війні, запропонувати мир на своїх умовах.

Можливості у західних країн, чесно кажучи, невеликі. Я не бачу в них шансів зупинити ескалацію. Тим більше у так званої коаліції асадитів, росіян і іранців завжди є аргумент про «Аль-Каїду», терористів і тому подібне. Спростувати їхню присутність неможливо – там справді є залишки «Аль-Каїди», інших ісламістських угруповань. Тому цей аргумент, хоч зараз і не настільки впливає на ухвалення рішень європейцями, відіграє свою роль.

Багато що буде залежати від американців, від Трампа. Якщо раптом у Трампа чи Пентагона з’явиться достатньо аргументів на підтримку ідеї потужної серії ударів, а не одного, то ситуація певною мірою може змінитися. Якщо асадити припинять наступ, це вже буде фактично провалом операції. Запитання в тому, наскільки західні союзники спроможні на таку відповідь. У мене немає відповіді. І у них, боюся, її також немає.

Якщо росіянам вдасться швидко і без масових бомбардувань, масових руйнацій і застосування хімічної зброї захопити Ідліб, то, в принципі, якихось серйозних наслідків для відносин РФ із Заходом не буде. Тому що ключова проблема полягає не в тому, що Асад захопить Ідліб, а в тому, що захоплення Ідліба призведе до чергової хвилі біженців.