Енергосистема України витримає російські атаки. Але є нюанс

Спробуємо неупереджено оцінити ситуацію.

Відразу скажу, ця акція росіян готувалася завчасно й ніяке призначення генерала чи «отвєтка» за Кримський міст тут ні до чого.

Просто Росія вирішила обвалити енергосистему України.

Але, усе ж, є нюанси.

Пересічним громадянам здається, що запуск балістичної ракети – як на комп’ютері у відеогрі. Ну, там вніс координати, натис кнопку і вона полетіла і всіх там вбила. Але все значно складніше.

Кожен запуск ракети – це своєрідна спецоперація. Тобто збираються розвіддані про ціль, перевіряється фактична наявність забудови й об’єктів, за які ракета може «зачепитися», висотна будівля, якої немає на старій карті або високовольтний стовп тощо.

Потім до справи долучається радіорозвідка, аналізуються зони ППО, будуються коридори, якими ракета має летіти так, щоби її не збили, щоби вона не залітала в зони РЕБ та інше.

Тобто до кожного запуску необхідно підходити з розумом, щоби вона долетіла. Звичайно, завжди можна сподіватися на удачу і криворукість противника, але самі оперативно-тактичні ракетні комплекси не створені для того, щоби ними шмаляти по ТЕЦ. Надто дорого стріляти ракетами вартістю мільйони доларів по ТЕЦ. Цілі таких ракет – це штаби управління, центри прийняття рішень (так, ті самі), ну й решта, що дозволяє ракетами знести координацію супротивника й добивати деморалізовані та неорганізовані війська (ви це могли бачити в Харківській області й нещодавно в Лимані).

Так досягається Перемога.

Але цей шлях складний, довгий, а російський народ пригнічений, тому…

Тому вирішили за добу ввалити більше ракет по енергосистемі України. Удар не по армії, а по цивільному населенню. Тому що армії в принципі пофіг на електроенергію – старлінки та генератори наше все. А ось мирні мешканці… Після цього, до речі, остаточно можна забути, що Росія за якихось «своїх» людей тут воює, взагалі-то й раніше було зрозуміло, що тут боротьба проти української нації йде, а всі колаборанти – ніхто їм допомагати не буде, який би проросійський ти не був – у Маріуполі тебе складає разом із будинком російська арта, а у Львові ти «замерзнеш».

Які позитивні та негативні сторони цього дійства?

Ну, по-перше – це низький ККД прильоту самих ракет. Одна справа, коли в тебе ефект неочікуваності, ти там за координатами намагаєшся ракету провести, а зовсім інша – пускати десятки ракет на територію України, яка ощетинилась парасольками РЕБ та ППО, усі напоготові і працюють. Судячи з усього, близько 50–60 % ракет було збито. І це були не обманки для подолання ППО, ні, вони реально намагалися навантажити наше ППО Калібрами, Х-101 й рештою дороговартісних ракет.

Для розуміння цінника – вартість ракети Х-101 складає $13 млн, «Калібр» – $6,5 млн, «Іскандер» – $3 млн, «Онікс» – $1,25 млн, Х-22 – $1 млн.

Ще якусь частину із тих ракет, що таки пролетіли, наскільки я розумію, придушили наші РЕБ і вони упали, м’яко кажучи, неточно. Ну, а якісь промахнулися.

Тому, оцінюючи ефективність цієї акції, можна сказати, що це було найдорожче й найтупориліше використання стратегічних ракет, щоб підняти настрій громадянам РФ на тему «ми українців забомбим у кам’яний вік, гей, українці, що з обличчям?».

Щоби ви розуміли який вигляд це має з тактичної точки зору – ну, це якщо б замість взводу, у якому кулеметники, гранатометники тощо, позицію штурмували б снайпери. Ну а що?! Якщо вони всі одночасно як почнуть стріляти, то вони, звичайно, когось та і вб’ють, але далі що?! Щільність вогню потрібну не створять, з бронею боротися не зможуть, та й тупо це якось використовувати цінних снайперів тільки заради того, щоб у РФ тішилися якісь імбецили на темі «ох, там наші снайпери дали жару! Вони там як влаштували справжній снайперський спротив, хо-ли там просто охрініли».

Охрініли, то так, а результат який?

По-друге, не дивлячись на те, що ракет у Росії багато, всі вона в стрій поставити не може. Тому що не вистачає запчастин, тому що ракети збираються, як і танки, з використанням іншої техніки, яка канібалиться на запчастини і з двох-трьох коробочок збирається одна.

У РФ ще багато ракет, але доступу до нових коплектуючих вона не має. Тільки запчастини, які на складі і які можна зканібалити з інших зразків, які на зберіганні. І з кожним пуском ракет ця проблема стає все насущнішою. Кожна ракета, яка зараз заряджається, перезаряджена гірше, ніж попередні й у великому дефіциті.

Ця ракетна навала добряче виснажить склади тих ракет, що реально можуть долетіти кудись. І, не дивлячись на те, що там ще є чимало (але ми теж не завтра плануємо війну вигравати), наші найважливіші битви за Україну ще попереду.

Мінуси ситуації

Велика кількість ракет і вражених інфраструктурних об’єктів запускатиме циклічну реакцію в енергосистему, коли декілька ТЕЦ відвалиться, то ще таке, але коли масові такі відвали в системі, то відновити енергосистему значно складніще. А чи зможуть РФ вразити енергосистему настільки критично, щоби вона впала – ну, хз. Побачимо. Сподіватимемося, що ні.

І якщо вдасться вистояти – то це буде найдорожчий в історії феєрверк за рахунок росіян, який виллється у віялові відключення взимку по кілька годин на день, або ж наслідки прильотів будуть відновлені взагалі, як у Харкові, протягом доби і… ну, власне, усе.

Тому, що там у кого з обличчям ми будемо питати через кілька днів. Але, якщо велика ракетна армія РФ програє в Першій ТЕЦовій війні аварійним службам України – це означатиме, звичайно, великий обгидоз, з урахуванням того, що їхні війська продовжують сьогодні отримувати п@зди на фронті, а вони дефіцитні ракети витратили, щоби ми пару годин без світла посиділи.

Взагалі, ми спостерігаємо зміну парадигми від «Київ за три дні», до «давайте стратегічними ракеточками хоча б по ТЕЦ ввалимо, хай вони без світла й тепла посидять, а то нарід уже журиться».

Головне, щоби потім не ставили тупих питань – «а нас то за что?»

Зима буде холодною і лютою не тільки для нас, а й для військових!