Російське православ'я – це дуже цікава історія

Великоднє

Альберт Кох переповів історію про одну релігійну російську жінку. Вона не дуже розбиралася в канонічних тонкощах, тому на звертання «Христос воскрес!» відповідала «Воинственно воскрес!». Бо їй здавалося натуральним, що спаситель воскрес саме в такій модальності, щоб відомстити тим, хто його розіп'яв.

Взагалі, російське православ'я – це дуже цікава історія.

Зокрема, хрестяться на Росії зовсім не так, як ми (до грудей), а – десь спочатку несуть руку до пахової зони, а потім з виносом на півметра в обидва боки, щоб мало не здавалося.

Ще колись в часи Іоанна Грозного у кожної порядної московської родини була своя ікона, на яку було дозволено молитися тільки членам родини власників. Її ж носили до церкви на молебен із собою, загорнуту в ганчірочку. Якщо ж ловили когось чужого, хто намагався злокозненно помолитися на чужу ікону, то таких гірко лупили.

У самих ікон життя теж було нелегким. До них зверталися з усілякими проханнями, а якщо вони ці прохання не виконували, то вважалися строптивыми. За це належало покарання: ікону вішали на паркана і лупили її плетью.

Коли відспівували покійника, то клали йому до рота записочку з церковною печаткою і письмовим свідченням від батюшки про те, що всі потрібні церковні платежі за відспівування внесені повністю, а отже новоприбулого в небесні чертоги можна пропускати безборонно.

Не так давно серед народних росіян провели соціологічне опитування щодо персонального складу святої Трійці. Переважна більшість відповіла, що ясно, що Христос, Діва Марія і святий Николай-угодник. Що за дивні питання?

А остання милота, що мені зустрілася, то це те, що під паску у російській глибинці прийнято підкрашувати пам'ятники Леніна, щоб було аккуратно і по-божому.