рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Соцопитування «донбасян»: чому вже не боляче про це читати

    • Сергій Тихий

      Журналіст

    • Розсилка
    Соцопитування «донбасян»: чому вже не боляче про це читати

    Окуповані райони Донбасу не кинуться нам в обійми, займатися треба становленням, зростанням, успіхом решти України

    «Дзеркало тижня» опублікувало свіже соціологічне опитування – настрої на непідконтрольних Україні територіях Донбасу. Соціологам – дяка за мужність та витримку. Але це, мабуть, все. З позитиву, звісно.

    Питань десятки і відповіді на всі з них засвідчують одне: не тверезий розрахунок, не реальна оцінка життя, не опора на факти і цифри, навіть, не спогади про минуле, яке аж ніяк не було чорним для українського Донбасу, - абсолютною більшістю донбасян керує зоологічна ненависть до всього українського – того, що українською говорить, українську історію (передусім, недавню) поважає, український інтерес враховує. Цифри зашкалюють, українофобське за своєю природою переважає тотально, в рази, на порядки. Тож в якийсь момент стає незрозуміло, навіщо далі копатися у цих жалюгідних відсотках? Мені не цікаво, чесно, розбиратися ще й в тому, чому абсолютна більшість «ордловців» не хоче, щоби в їхніх місцевих виборах брали участь українські партії, а відтак мені, як кажуть, до спини, чому «популярність» ОПЗЖ з, припустимо, 7% переважає «Слугу народу» з 3,5%... А найвищий рейтинг довіри в ОРДЛО – до Путіна. А війну розпочала Україна і крапка. Скажете, це результат обробки нещасних мізків рашистськими ЗМІ?

    Якщо, мовляв, цю пропаганду змінити б на українську, то й результат відповідний не забариться… Не знаю. Точніше, навіть не думаю про таке. Україна зараз не в тому становищі, щоби не те що чимось платити за таке, навіть перейматися подібним для нас не на часі.
    Автори публікації в ДТ попереджають на початку, що читати її буде боляче. Не знаю, мені не боляче, мені – це черговий беззаперечний аргумент: кінчаймо «інфантильничати»! Передусім бісять усілякі «Сивохи» з їхніми розрахунками на чергову «чудесну зе-перемогу» на виборах ще й на Донбасі. Чудеса можливі для однієї людини, все що трапляється зі спільнотами – це залізобетонна закономірність. Можна багато чого сказати про тих, хто віддав свій голос «зе-команді і зе-кандидатам» на всіх виборах-2019, але у масі своїй вони не «ендокринологічні» українофоби.

    Окуповані райони Донбасу не кинуться нам в обійми, займатися треба становленням, зростанням, успіхом решти України. І якщо нам треба закінчувати війну з відчуттям Перемоги, то це має бути усвідомлення того, що саме завдяки нашій боротьбі та непоступливості, здатності тримати підлий удар, завдяки самопожертві, крові і мужності наших героїв, - 93% незалежної України залишилися незалежною Україною. Це і є наша Перемога, плодами якої треба користатися. А 7%? Ну, нехай то буде наша міна, підкладена під вороже пузо. Прийде час – рвоне.

    Джерело: Блог Сергія Тихого

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів.

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Юрій Бутусов
    Юрій Бутусов

    Журналіст, громадський діяч

    Андрій Магера
    Андрій Магера

    Заступник голови Центральної виборчої комісії

    Ярослава Кравченко
    Ярослава Кравченко

    Директорка Дикого Театру

    Борислав Береза
    Борислав Береза

    Народний депутат 8 скликання

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ