Наша вічна війна з Москвою триває мінімум тисячу років

Для частини «людєй міра» розвал совєцької імперії став особистим стресом. І вони всі роки Незалежності пустку постколоніалізму, намагалися змінити неоколоніалізмом. Опинившись на маргінесі, вони постійно намагаються бути корисними для нових потенційних колонізаторів. Тому для них України не було ні до совєцької окупації, ні в роки Незалежності.

Її, свою окупаційномовну неукраїнську ерзац-Украіну вони вигадали з 2014 року, і хоч активної участі ні в революції, ні у війні не брали, зате історію революції написали не згірш американських коміксів. І це неймовірно дратує, бо нагадує дежавю.

13 років тому подібно просторікував «херой» помаранчевої революції Владислав Каськів. До чого допросторікувався відомо. До чого доборолися пентхаусні Альфонси григоришінського розливу вже видно.

Штучно звужувати або навіть свідомо обривати горизонт історичної пам'яті нації, тяглості поколінь, спадкоємності боротьби - це те саме, що обрубувати коріння дерева під час страшної бурі. Таке дерево перспективи пережити бурю практично не має. А молоді зелені нарцисичні пагінці досить часто виявляються помелою.

Тому для них елементарні дані.

Наша держава і нація зародилася ще в до князівський час. У 1991 році лише було відновлено штучно розірвану окупаціями державність. Наша вічна війна з Москвою з перемінними успіхами триває як мінімум тисячу років. Наша національно-визвольна революція триває вже сто років.

Тому необхідно відчувати себе частиною цього органічного процесу, а не щоразу починати історію з себе; враховувати помилки і уроки минулого, а не заганяти націю на чергове коло бігання по колу; діючи виходячи з вічних інтересів та ідеї нації, а неприносячи щоразу нові модні ідеї з чужого поля, що вкотре нищать державність.

У цьому тисячолітньому марші нації важливі тверді, вперті воїни, яких ніщо не зупинить, не зіб'є зі шляху, які пробоєм проти течії зроблять хоча б крок до мети, ніж нарциси, що вчергове поведуть націю на ешафот...