Співчуття «поліглота» Олени Бондаренко

Хизування регіоналки знанням двох мов - російської та української й інтелектуальною перевагою над україномовними рівненськими лікарями вже вкотре посадили пані Бондаренко в калюжу.

Почалася ця історія після зустрічі народного депутата Олени Бондаренко у якості представника Партії регіонів з колективом рівненської обласної клінічної лікарні. Залишимо за дужками сам факт, що лікарі в робочий час не лікували людей, а були змушені слухати геніальні промови про покращення життя вже сьогодні. Хоча одна ця обставина не могла не налаштувати рівненських медиків на «позитивний лад». Ні для кого не секрет, що на такі заходи людей зганяють проти їх власної волі.

На самому початку зустрічі пані Бондаренко спитала «дозволу» розповідати про покращення в Україні рідною їй російською мовою. Встав такий собі лікар Мирослав Семанів, завідувач одного з відділень, й видав таку промову:

«Шановна пані народний депутат України Бондаренко! Ми всі знаємо вас як ярого захисника відмираючих регіональних мов – гагаузької, мадярської, румунської і особливо російської. У нашому регіоні більшість населення послуговується українською мовою, яка не відмирає. Тому просимо вас як державного службовця першого рангу користуватися державною мовою».

Пані Олена годину спілкувалась українською, а потім все ж таки перейшла на російську. Найперше, в яку геніальну голову в штабі Партії регіонів прийшла настільки божевільна думка посилати на Західну Україну російськомовних агітаторів? Звичайно, російську мову там розуміють 99,9%, проте навіщо людей завідомо провокувати на мовний конфлікт? Адже всі пам’ятають, що саме вона просувала закон про скасування квот на українську музику на радіо.

Але це не найдивніше, а те, як сама Олена Бондаренко потім оцінила ситуацію. Те, що вона наговорила журналістам, ні у які ворота не лізе.

«У цих людей немає такої переваги, як у мене, я двомовна - знаю і російську і українську, тому говорю в принципі без проблем і тією, і тією мовою. У них, судячи з усього, проблеми є - вони одномовні, вони знають тільки українську…Тут сильніший повинен поступитися слабшому», - жаліє майже як недорозвинених тваринок рівненських лікарів Бондаренко.

«Тому, тут я можу лише поспівчувати їм, тому, що чим більше мов ти знаєш, тим більше разів ти людина», - сказала вона в коментарі, закликавши вчити російську, адже це – мова міжнародного спілкування.

Насправді, пані Бондаренко зробила не дуже гарну міну при дуже поганій грі, намагаючись зіскочити на неуцтво рівнян. Справа у тому, що «аборигеном», який змусив її спілкуватись державною мовою, виявився аж ніяк не вузьколобий санітар, у якого не вистачило розуму вивчити російську. Підозрюю, що цю мову лікар Мирослав Семанів знає краще ніж сама Олена Бондаренко. Чого варті такі уривки з його біографії:

«Навчався в Івано-Франківському державному медичному інституті, через конфлікт з КДБ відправили працювати за розподіленням в Казахстан. Спочатку працював районним хірургом, потім першим в Цілиноградській області направили навчатись на спеціальність «Торкальна хірургія». В 24 роки став завідуючим торкальним відділенням у Цілинограді (нині Астана). Через конфлікт з спецслужбами втратив роботу й був відправлений на службу в армії рядовим в піски Каракум. Прослужив більше року…».

Очевидно, що в Радянські часи в Казахстані лікар хочеш чи не хочеш був змушений вивчити російську. А українською вимагає говорити в своїй країні саме через те, що це - Україна, а не Казахстан. І хай ще трохи регіонали пограються з мовою, такого вимагатимуть навіть російськомовні, принципово.