Донька України. Незабутня Раїса Кириченко...

Сьогодні якраз на Покрову за старим церковним календарем 80 років тому народилася берегиня української пісні незабутня Раїса Кириченко. Нині – це ювілейна дата.

Раїса Панасівна Кириченко – неповторне явище в українській пісенній культурі. Її пісні, її голос – від народу і до народу. Я мав щастя довгі роки спілкуватися, співпрацювати і, наважусь сказати, дружити з нею.

Втішений, що чимало пісень на мої слова незабутня наша козачка поклала на свої вуста. Згадаймо, хоча би, «Долі моєї село», «Дорога до матері», «Варенички», «Над моєю долею», «Я – горда жінка»...

Вона була учасницею всіх моїх концертів, які проходили в палаці «Україна», а я не пропускав концертів, де вона виступала.

Мені довелося виступати в Київській державній філармонії з прощальним словом, коли Раїса Панасівна відійшла в вічність. Щемливо для мене й те, що мої слова з пісні, яку ми написали разом з Леонідом Нечипоруком, вибиті на її могильній плиті в селі Корещина на Полтавщині.

Колись, коли ще була жива Раїса Панасівна, я написав вірш, присвячениїй. Сьогодні я хочу його повторити на своїй сторінці в ФБ.

Донька України

Полтавська земля доньку славну родила.
Де мамина вишня в цвітінні садів.
І слухає вся українська родина
Її неповторний схвильований спів.
У радості й горі – цей спів, як молитва:
І серце зігріє, й осушить сльозу,
Бо в пісню народна душа перелита
Веде нашу долю крізь тишу й грозу.
А в долі дорога, на жаль, не гладенька,
Та що те каміння, коли є політ...
Здається, співа лиш для нас Кириченко,
А голосом рідним відлунює світ.
Хода до очищення й правди – єдина.
Ні, нас не зіб»є вже лиха крутія.
Гордись. Україно,пишайсь, Україно, –
Співає для тебе козачка твоя.

Ми й нині чуємо цей голос, сповнений любові і добра, і разом з тим мужності і віри в Перемогу.