Насірова арештували на 60 днів. За що воюватимуть у другому раунді?

Голову ДФС відправили в СІЗО з правом виходу під заставу в 100 млн.грн. Чому це не зробили три дні тому залишиться навіки загадкою, відповідь на яку може бути лише одна – той, хто розробив таку лінію захисту нічого не смислить в політиці.

Відразу зазначу, цей текст я постарався написати виключно з точки зору людини, яка багато років так чи інакше була дотична до піару. Я не даю політичних чи юридичних оцінок – це пост про піар в цій історії. Як на мене, то все те, що відбувалося протягом останніх днів достойне того, щоб увійти в підручники з політтехнологій.

Що мав зробити Насіров?

Не треба бути великим стратегом, щоб зрозуміти лише одне – в перший же день, без шуму і криків, суд мав винести той вирок, який він виніс сьогодні вночі. Адвокати відразу ж мали б зібратися на прес-конференцію і розповісти про незаконні дії (так як вони їх трактують) НАБУ, про те, що звинувачення є абсурдними, а суд предвзятий. І в це б почали вірити. Вірити по одній причині – не було б ніякого тиску, а сам Насіров не перетворився б на головного корупціонера країни. А найголовніше – він мав би величезне поле для маневрів і за кілька місяців суд би його виправдав.

Той, хто розробив діючу стратегію ззахисту, нічого не розуміє в політиці і живе в парадигмі юридично-бізнесових стосунків. Насірова захищали так, ніби він керівник крупної корпорації, яку ображає чи то чиновник-корупціонер, чи то приближений до влади бізнесмен. І тепер це різко ускладнить можливості для захисту.

Замість того, щоб зробити цю справу нудною і нецікавою для суспільства, її, навпаки, зробили однією з топових новин на майбутні місяці. В масовій свідомості Насіров апріорі став винним. І тепер, Насірову, треба прикладати титанічні зусилля, щоб почати ламати цей, на сьогодні, безапеляційний стереотип.

Хто переміг?

Якщо б хтось хотів задатися питанням, а хто ж виграв у першому раунді, то відповідь була б очевидна – Сергій Лешенко і Мустафа Наєм. Правда, як і у всіх подібних випадках вони так і не змогли стати гравцями, які задають правила гри. Протягом останніх днів вони стали молодшими партнерами керівника НАБУ Артема Ситника. При цьому сам Ситник отримав звичайно не піррову перемогу, але сказати, що він тріумфально виконав своє перше велике завдання язик не повертається.

В середовищі експертів і юристів-практиків мені не вдалося знайти жодну людину, яка б не мала юридичних (підкреслюю юридичних) претензій до дій НАБУ. І ця точка зору, навряд чи мінятиметься в наступні місяці, поки йтиме цей і всі наступні суди. Якщо перекласти на людську мову, це означає лише одне – думка про непрофесійність НАБУ буде однією з домінуючих у свідомості експертів, а від них вона перейде і до масової свідомості.

Якщо ж говорити про масову свідомість, то Артем Ситник не став ані Робін Гудом, ані новою сірою конячкою, на яку народ готовий ставити. Чому так? Його підвів піар-супровід і активність в ньому американського посольства. В ситуації, коли можна було зіграти в класичну чорно-білу історію, де білими мали б стати детективи НАБУ, антикорупційне бюро і посольство США всю свою комунікацію направило на те, що потрібно приймати закон про антикорупційні суди, а саме НАБУ має отримати право прослушки.

В результаті, ми отримали нейтрально-негативне поле, в якому “напівпрофесійні” детективи НАБУ вимагають додаткових повноважень, а самі “простий протокол скласти не можуть” і їм весь час щось заважає. І все це на фоні того, що солістом в хорі піарсупроводу виступає Сергій Лешенко, який ніби-то вислужується через те, що його підвісили на гачок за квартиру (ключове слово ніби-то, бо він, з моєї точки зору, не винен в тому, в чому його звинувачують, а під Солом’янським судом він стояв не за Ситника а виключно за себе самого).

Якщо НАБУ не зробить реальних висновків із нинішніх проколів в піарі, далі буде все тяжче воювати. Як би це пафосно не звучало, але найближчі тижні можуть стати вирішальними для НАБУ в утвердженні міфів про цю структуру. Поки ці самі міфи аморфно-нейтральні з невеликими вкрапленнями негативу. І шальки терезів можуть хитнутися в будь-яку сторону.

Хто програв?

Треба було бачити обличчя Семена Семенченка, який приїхав до суду лише вчора. Він і його партнери по блокаді прорахувалися, коли з самого початку недооцінили цей піарзахід. І замість того, щоб безболісно піаритися під Солом’янським судом, вони безславно програли в Конотопі при будівництві свого чергового редута. Ні Семенченко, ні Соболєв не змогли хоча б погрітися в проміннях цієї справи.

За що воюватимуть у другому раунді?

Суди над Насіровим будуть підпорядковані трьом головним складовим, в яких самого Насірова, як це парадоксально, не буде. Перша тема - тема розширення повноважень НАБУ стане основою піару на майбутні місяці. Друга частина піаркампанії – продовження повної дискредитації влади і прискорення перевиборів. І нарешті третя тема – спроба дискредитації самого НАБУ.

Станом на зараз в парламенті немає голосів за розширення повноважень НАБУ і ми, очевидно, станемо свідками спроб блокувати трибуну антикорупціонерами. Але за винятком частини Самопомочі і невеликої кількості депутатів, які не стільки підтримують саме НАБУ, скільки стараються мати найтепліші стосунки з керівниками ряду посольств, ніхто не розуміє (багато навіть щиро), навіщо давати додаткові повноваження НАБУ. В цих умовах ті дії, які вже зараз планують антикорупціонери не мають жодного сенсу – вони топитимуть і НАБУ і владу. Насправді, якби мене запитали, що має зробити Ситник, щоб добитися права на прослушку, я не відкрию Америку, коли скажу банальну істину – раз на 10-15 днів він має когось гучно затримувати, активно воювати з продажними суддями, а також запакувати прослушку в більш широкий закон, який, до прикладу, забиратиме паспорти у нардепів, проти яких винесено подання прокурора на зняття недоторканності. Прослушку продати неможливо, в ній можна лише втонути разом з тими, хто проти тебе воює.

Щодо дискредитації влади, то Насіров може стати одним з ключових гравців, яким будуть маніпулювати опоненти діючої влади. Я не буду тут багато про це писати – все лежить на поверхні. Насіров став таким собі маленьким Лазаренком, хоч ніхто й не розуміє, що саме він зробив. Тим більше, що в основному, це нікого і не цікавить. Тепер все питання в тому, наскільки активно саме НАБУ буде подавати патрони опозиції, а тут у багатьої є сумніви.

Не виключено, що дехто почне грати в гру : «НАБУ замовчує факти корупції у влади і покриває політика ....» . Де-факто в цю гру вже включився Оніщенко-Кадиров. Росіяни обов’язково спробують нав’язати цю історію. І тут, є висока вірогідність того, що в НАБУ до такого повороту подій просто не готові.

Ну і останнє. Найближчі тижні покажуть чи з’явиться компромат на когось із керівництво НАБУ чи САП. Якщо це станеться, то ми підемо по одному з найгірших сценаріїв розвитку – війна всіх проти всіх. І тоді нинішні перекриття воріт судів виглядатимуть дитячими дурничками.