Росія без Путіна і без війни

Якщо після обміну полоненими і заручниками Ізраїль і ХАМАС, зрештою, за міжнародного посередництва і вимушеного збройного нейтралітету Ірану, підпишуть мирну угоду, то Захід візьметься за Україну і Росію, за організацію мирної угоди, щоб про себе не думав Путін.

Для Путіна припинення війни в Україні вкрай невигідне, бо він не домігся своєї головної мети всередині Росії – продовження режиму абсолютного правління, режиму особистої влади замість перспективи перерозподілу влади та власності на користь такого собі «політбюро» – групи російських політиків, олігархів та силовиків, які складаються зі старих і нових його соратників, друзів і лоялістів.

Тому Кремль усіма силами чинитиме опір згасанню палестино-ізраїльського конфлікту, так само, як і успішним мирним переговорам з Україною, які потребуватимуть від Путіна поступок і компромісів, і в будь-якому разі сильно вдарять по його політичній перспективі та абсолютній владі над Росією.

Активні спроби могутнього близького друга Путіна Патрушева реалізувати керований процес передання влади наступнику має менше шансів на успіх, як і відчайдушні спроби Путіна втримати абсолютну владу будь-яким шляхом.

Найімовірніше, Росія рухається до зміни влади шляхом створення формально колективної форми управління країною (Політбюро), політичного режиму – «путінізм, без Путіна». Але закінчення війни є однією з умов такого розвитку подій.