Окупований Луганськ: місто троянд і порожнечі

Війна на Донбасі триває вже три з половиною роки. Три з половиною роки я живу в Луганську не покидаючи місто і час від часу повертаюсь подумки до літа 2014 року - чи потрібно було поїхати звідси, залишити дім, маму, роботу, звички... Це питання без відповіді, мені не відповісти на нього правильно, напевно, вже ніколи.

У «столиці республіки» з'явилося дуже багато тематичних плакатів, загальний зміст яких у тому, що Луганськ і його мешканці дихають в унісон з Росією. Я бачу ці плакати весь час, але навіть мені вони ріжуть око, і я здригаюся, побачивши черговий перл від місцевих іміджмейкерів. Загальний сенс всього, що вивішують на величезних білбордах, - широта російської душі, її лагідність і міць.

Із прочитаного з білборда найбільше мене вразило таке: «Русская душа… Ласковая, словно лучи солнца на рассвете»...

Я думала спочатку, що мені примарився цей напис - був вечір, сутеніло, а у цього дивного набору слів не було автора, хоча, здавалося б, це мав бути якийсь крилатий вислів. Потім я побачила цей напис знову і щасливо зітхнула - ні, мені не примарився цей набір слів, він справді існує.

Але сфотографувати я його не змогла - плакат висить як раз перед будівлею місцевої «прокуратури». Робити фото тут ризиковано: можуть затримати і звинуватити у шпигунстві - теж данина новому часу.

Часто в «столиці» зустрічається плакат: «Мы любим искренне, как дети. Так, что загадочней на свете, чем русская душа». Спроби зрозуміти сенс фрази марні, як і спроби розібратися в пунктуації цього тексту.

Крім посилів до безмежної «руської душі» ненароком натрапляєш на плакати про те, що перетинати кордон з Україною небезпечно - це може вилитися у тортури, затримання і утримання під вартою, застерігають нас білборди. Такі плакати-застереження трапляються неначе між іншим, ненароком.

У стилістиці написів майже всіх плакатів є одна спільна риса - вони життєствердні. Тут немає сумніву чи питання, вони - відповідь, де розписалися і за мене теж, і за кожного жителя «республіки». «Границы России нигде не заканчиваются», »Мы возвращаемся домой», »Дорог много - путь один».

В орфографії таких плакатів часто трапляються помилки, які виправляють згодом, вже вивісивши величезні плакати на загальний огляд. Взагалі, в усьому відчувається недосвідчена рука, нібито цю роботу виконує або дуже молода команда, або поспіхом.

Ще в місті з'явилося багато нових монументів, пам'ятних знаків і якихось символів цієї війни. І навіть якщо ходити часто тими самими вулицями, все одно дивуєшся швидкості, з якою з'являються нові пам'ятники. Біля дзвонів, БТРів, танків, зірок і сердець модно фотографуватися, а потім викладати такі фотографії в соцмережах. Важко сказати, чого більше в таких фото - любові до Луганська, пафосу або місцевої моди. Поруч з такими пам'ятками фотографують немовлят і молодят, хоча мало хто може пояснити значення того чи іншого нового пам'ятного знака.

Крім пам'ятників, в Луганську з'явилися два нових музеї цієї війни - один з них в самому центрі Луганська. А на закладному камені майбутнього пам'ятника загиблим дітям Донбасу зробили помилку, яку теж поспіхом виправили - прізвище з помилкою загиблої дитини просто заклеїли папером.

Ще один дивний штрих - черги і порожнеча. Два дивних контрасти одного міста. Черги можна побачити завжди під час виплати зарплат, пенсій і соціальних допомог, а порожнечу - на міських вулицях вже в другій половині дня.

Луганськ став містом троянд - це теж уже афоризм. Так, дійсно квітів стало більше, ніж до війни. Взимку Зеленбуд проводить обрізку дерев, а навесні починає прибирання скверів та парків. До суботників залучаються студенти, школярі і бюджетники.

Але часто бачать такі ось позитивні зміни у вигляді чистоти і квітів ті, хто взагалі в усіх змінах бачить тільки позитив, хто вірить, що війна і зміни на Донбасі - на краще. Для інших Луганськ став малолюдних містом, порожнім вечорами: після 19:00 працюють лише численні рюмочні й «Пивні лавки».

Культурне життя «столиці» стартує о 14:00, щоб глядачі могли дістатися потім додому, поки ще ходить міський транспорт, адже пожвавлення на міських вулицях лише зранку, поки пенсіонери поспішають на ринки, а діти - в школу.

І вже о 20:00, усього лише о 20:00, крім таксі, не лишається інших варіантів дістатися додому. Практично весь міський транспорт припиняє роботу о 19:00: пізніше нема кого возити, кажуть.