Мінські угоди ведуть нас до погибелі

А ви пам’ятаєте, що робили рівно сім років тому? Про що думали? Що відчували? Що вас, можливо, лякало? За що переживали?

Не пам’ятаєте?

А я от чітко пам’ятаю початок вересня 2014.

Після Ілловайської котла та відступу під ударами російської армії українських підрозділів, здавалось на нас чекатиме військова катастрофа.

Російська армія без жодного спротиву візьме Маріуполь та розів’є подальший наступ на південь у бік Бердянську та Херсону.

Пам’ятаєте, що їх тоді зупинило?

Правильно. Переговори та підписання першого варіанту Мінських угод.

Можна довго дискутувати про їх доцільність. Обговорювати чи варто на них далі опиратися чи - вийти з них в односторонньому порядку

Це питання майбутнього.

А поки маємо визнати - на той момент вони свою місію виконали.

Украіна отримала паузу в бойових діях, завдяки якій змогла фактично відновити розвалену Януковичем армію.

Час іде і те, що нас тоді врятувало наразі веде до погибелі.

І судячи з усього ця осінь може стати доленосною як для майбутнього Міських угод так і для України вцілому.

Сподіваюсь очільникам держави вистачить розуму, мудрості та компетенцій зробити вірний вибір.