Ян Валетов Український письменник-фантаст і журналіст

Війна затягується. Де лежить наш ключ до перемоги

Скільки ще доведеться воювати українській армії?
фото: ЗСУ

Війну виграє той, хто ставить перед собою правильні цілі

У будь-якому разі ця війна на роки.

Імперії не руйнуються в один день, а навіть якщо і руйнуються досить швидко, те, що утворюється на місці руїн, теж не оази. Нам пощастило жити поряд із величезною терористичною державою, в історії якої було багато поразок, але в результаті вони завжди вичікували і тиснули масою. Закидали тілами, тиснули десятками тисяч танків, пускали мільйони снарядів. Тут важливою є не ефективність на короткій дистанції, а результат. Тому не чекайте переможних реляцій за місяць, півроку чи рік. Доки економіка агресора не перетвориться на руїни, а це тривале і складне завдання з нетривіальним рішенням і явно нелінійне, всі військові перемоги, взяття і наступи – є речі тимчасові.

Це гра довга. З цією думкою треба прокидатися і лягати.

Ми не скинемо росіян у Тихий океан. Наші диверсанти не підірвуть Красноярськ чи Іркутськ. Не тому, що це технічно неможливо, а ще й тому, що нам не треба – це не наблизить нашу перемогу.

Війну виграє той, хто ставить собі правильні цілі. Не завжди найочевидніші та реальніші, але завжди правильні, хай і важкодосяжні. Відповідно до обраної стратегії та ефективної тактики.

Тільки знищена економіка ворога плюс успішне ведення воєнних дій та знищення живої сили противника у максимальних кількостях.

Але економіка – це головне. Не в Криму, не в Донецьку чи Луганську ключ до перемоги. Головне – це продаж та транспортування вуглеводнів, лісу, їх добрив, зерна та інших коммодитіс.

Кров війни – це гроші та неадекватність диктатора, не навпаки.

Відберіть у безумця гроші і ви припините війну. Війна не виграється залізом, вона виграється золотом.

В економіці яйце та Кощеєва голка, але треба вміти чекати. І виживати при цьому.

Наберіться терпіння, сил, доброти до ближнього, вони нам знадобляться. Нації виживають лише тоді, коли вміють об'єднуватись. Ми повинні бути як бджоли в момент небезпеки. Наша армія, як шершні. Рой шершнів здатний вбити ведмедя. Не миттєво, не одразу, але здатний.

Ми вибрали шанс вижити і стати тими, ким хочемо.

Важливо його не втратити.

Читайте також:

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: