Навіщо церква лізе до школи?

Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній сьомого червня зустрівся з головою Громадської ради з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями при Міністерстві освіти і науки Володимиром Марущенком, з яким вони обговорили питання викладання в світських шкільних закладах «християнської етики».

Цитата митрополита Епіфанія: «Я не бачу користі в позиції наших опонентів, адже ми не приносимо в школи жодного зла, жодної загрози… Ми лише хочемо збагатити наше підростаюче покоління духовно-моральними цінностями, яких зараз часто бракує у суспільстві. Дивно, що така ініціатива не завжди знаходить підтримку».

Зовсім не дивно, що Церква не бачить в такій ініціативі «ніякого зла», бо діти – це майбутні прихожани. (До речі, УПЦ в «новому» статуті також намагається розширити свій вплив на підростаюче покоління, створивши синодальне управління з духовно-фізичного виховання молоді). Але дивує МОН, який мав би стежити за тим, щоб держава дотримувалася Конституції у частині відокремлення школи від релігії (ст.35).

Викладання «духовно-моральних» предметів має обмежуватися недільними школами і домашнім вихованням. Моральність людини не залежить від того, знає вона чи ні якісь священні тексти. Тим паче, що у тій же Біблії є велика кількість персонажів, яких не те що не варто наслідувати, а навіть читати дітям про них можна лише після 16 років.

Гарвардський біолог Марк Хаузер в своїх експериментах (кому цікаво – погугліть) продемонстрував, що моральні рішення базуються на універсальній «моральній граматиці». Коли люди стикаються з моральною дилемою, то вони у 97% випадків вибирають одне і те ж рішення, незалежно від того, віруючі вони чи атеїсти, вірять вони в одного Бога чи в пантеон богів.

«Добро» і «зло» – це не релігійні категорії. І саме війна, на яку далі посилається у своїх словах митрополит Епіфаній, показала всю ницість релігійної моралі, якою можна виправдати будь-які злочини і масові вбивства.