Виступ Трампа перед Конгресом. Що лякає більше всього?

Знаєте, що мене найбільше налякало у виступі Трампа перед Конгресом?

Він був найдовшим в історії: майже 100 хвилин, 9 831 слово (дані The American Presidency Project). Але жодне, жодне з цих слів мене не налякало так, як овації Трампу. Памʼятаєте овацію Зеленському? Це була дурничка, порівняно з тим, як республіканці, поборники свобод, вітали свого президента. І таки свого.

Кожен президент, який виступає у Конгресі, намагається знайти хоч дві-три теми, два-три месиджі, які будуть до вподоби обидвом партіям.

Але це не про Трампа. Він катком пройшовся по досягненнях адміністрації Байдена. Він відверто насміхався з демократів. Одного конгресмена-демократа вигнали з зали, бо він озвучував свою незгоду вигуками.

Решта виступу – милозвучна ангельська пісня для крайніх правих.

Ні, Трамп не говорив про заборону протестів чи про падіння фондового ринку через тарифи. Він говорив про невидану велич Америки, він робив реверанси у бік військових та правоохоронців, він розказував, як його боявся Путін і як Зеленський написав йому листа з вибаченнями.

Він розказав про монстрів-іммігрантів, злочинців та убивць, яких він назавжди видворить із країни. Він запевнив усіх американських підлітків у тому, що найкраще тіло для них – це те, яке їм дав Бог. Він нагадав усім, що Бог врятував його від кулі, щоб make America great again.

І він виголосив кілька поетичних фраз про Америку – аж дивно, що цей пасаж авторства якогось хорошого спічрайтера не випав із тексту взагалі.

Кожен абзац завершувався аплодисментами. Оваціями. Гучними, пристрасними, радісними. Навстоячки. З боку республіканців, звичайно.

Вони його обожествляють.

Американці створили культ особи, якому Сталін міг би позаздрити. Бо Трампу ще не довелося навіть нікого вбивати – хіба що приректи на смерть багатьох українців.

Демократи безсилі щось змінити. Великий бізнес ліг під Трампа та імітує оргазм. Притомні республіканці притихли або пристосувались, виконуючи волю нового вождя. Радикальні республіканці упиваються перемогами. Жоден виступ, жодне інтервʼю не обходиться від панегірика Трампу та його видатному лідерству.

За місяць Америка перетворилася з оплоту демократії на фактичну диктатуру. В Америці запанував культ особи.

Ось це мене лякає дуже сильно.