Політичний параліч на початку 2024-го. Що відбувається в США

В Politico вийшла змістовна стаття з приводу президентських виборів у США в контексті зовнішньополітичних викликів.

Автор констатує, що Байден починає 2024 рік з позитивної внутрішньої економічної ситуації: «економіка зростає, інфляція під контролем, безробіття на найнижчому рівні за 50 років, фондовий ринок закінчує рік з рекордними показниками».

Автор також пише, що найбільш вірогідному опоненту Байдена Трампу загрожує звинувачення по 91 пункту за чотирма звинувачувальними висновками (не факт, що так і буде, але ймовірність не допущення Трампа до виборів є).

Серед чинників не на користь Байдена вказується його вік та проблема з ростом міграції.

Але акцент у тексті робиться не на внутрішній проблематиці, а на зовнішній, яка стосується питання лідерства та ролі США у світі, що для нас є також важливим – тому я й звернула увагу на цю публікацію.

Отже, виокремлюється декілька країн/регіонів.

Україна є найбільшим викликом. Автор справедливо зазначає, що з початку повномасштабного вторгнення Байдену вдалось створити коаліцію на підтримку України та запровадити санкції проти РФ – що не дозволило Росії поглинути Україну та підірвати зусилля Заходу. Також прагнення та можливості України щодо вступу у ЄС та НАТО не послабились, а посилились, а сам Альянс уже розширився з прийняттям Фінляндії. У той же час автор пише про політичний параліч на початку 2024-го та зростаючу опозицію всередині республіканців щодо виділення Україні подальшої військової та фінансової допомоги. У середині січня починаються праймеріз у республіканській партії, і від їх результату залежатимуть подальші дії республіканців у Конгресі, які слідуватимуть політиці свого кандидата, у тому числі щодо допомоги Україні.

Близький Схід. Автор вказує на те, що США після атаки Хамасу на Ізраїль доклали багато зусиль, щоб війна не розрослась до більших масштабів. Зокрема, надіслали два авіаносця і 2000 морських піхотинців, а також організували присутність багатонаціональних сил для захисту комерційного судноплавства у Червоному морі. Але загроза ескалації все одно зберігається: «На думку Білого дому, Іран причетний до організації атак ракетами та дронами проти суден у Червоному морі, які здійснюють хусити, а сам здійснив дронові атаки проти кораблів в Індійському океані. А проіранські міліції у Сирії постійно атакують американські бази». Також зберігається ризик ескалації на півночі Ізраїлю через постійні ракетні обстріли Хезболли.

Тайвань, де у середині січня відбудуться вибори. Китай, звісно, підтримує ті сили і того політика, які виступають за обʼєднання Тайваню з Китаєм. Автор нагадує, що Сі, вчергове повторивши під час зустрічі з Байденом у листопаді, що вважає обʼєднання Китаю та Тайваню однією зі своїх головних цілей, у той же сказав, що конкретного таймінгу немає. Хоча аналітики вважають, що у разі спротиву Тайваню Китай може вдатися до сили, до цього задіявши економічні чинники тиску (зокрема, створення проблем для комерційного судноплавства).

Автор розглядає усі ці ситуації з точки зору викликів для адміністрації Байдена та лідерства США. Але ми повинні враховувати ці виклики з точки зору ризиків для України. Зміна балансу сил в різних регіонах, а також потенційні нові війни/конфлікти, ну і звісно домінування внутрішньої проблематики у США, може не лише призвести до скорочення допомоги та зменшення уваги, а й до ламання та зміни коаліцій у кожному конкретному питанні (наприклад, приєднання Саудівської Аравії до БРІКС ускладнює мирну/оборонну угоду з Ізраїлем за посередництва США), а значить – зменшення єдності (зокрема, у протистоянні автократій та демократій) як такої.