Візит Зеленського на Генасамблею ООН. Президент так і не доїхав до Вашингтону «доробити недороблене»

Площадка Генеральної Асамблеї ООН завжди виступає зручною нагодою та прекрасною трибуною для активної дипломатії будь-якої країни. Нехтувати такими шансами не можна, а надто в умовах коронавірусної пандемії, яка надовго відправила світову політику класичного зразка на самоізоляцію. А тому добре, що президент Зеленський таки вирішив відвідати Нью-Йорк. Хоча, і це слід визнати, не без вагань, судячи зі спроб відіграти цей епізод на рівень віртуального звернення. Шкода, що максимально використати всі можливості візиту до США та майданчика ООН Банковій, схоже, так і не вдалося.

Що не так?

• Перебування Зеленського у Нью-Йорку не змогло вийти за рамки класичної обов’язкової програми. Проведені зустрічі, зокрема, з генсеком ООН, президентом 76-ї сесії ГА ООН, президентами Єврокомісії та Туреччини, представниками української діаспори та бізнесу та інвесткіл США, є гранично базовими. Не зарадять зміні цієї оцінки й анонсовані зустрічі з лідерами Молдови, Грузії та Польщі. Це своєрідна найнижча амбіція президентського візиту без родзинки. Коли навколо сотні лідерів світу на одній території – коло спілкування могло і мало б бути значно ширшим. Адже це в інтересах України.

• Президент Зеленський так і не зміг розширити географію підтримки України у світі. Число лідерів, з якими відбувся контакт у Нью-Йорку, залишилося регіональним та обмеженим виключно колом «зручних співрозмовників». Переконувати переконаних – не підхід. Україні і далі бракує більшої уваги до своєї боротьби за Крим і Донбас з боку країн Азії, Африки та Латинської Америки. Саме для налагодження діалогу з цими партнерами і використовуються нагоди ГА ООН. Як приклад, можна поглянути на програму візиту керівників інституцій ЄС, які за тиждень встигають охопити інтересами чи не всі регіони світу – від Азії до Африки, від протидії коронавірусу до нерозповсюдження зброї масового знищення.

• Президентській команді не вдалося переконати партнерів у необхідності проведення спецдебатів з «українського питання» у рамках Ради Безпеки ООН. Фактично, втрачено «золоту нагоду» дружнього ірландського головування в РБ ООН. Тим більше, коли тем для обговорення чимало: від збільшення світової підтримки Кримської платформи деокупації до засудження злочинів Кремля на території Криму та Донбасу. Не кажучи вже про зміцнення фронту санкцій проти Кремля.

• Візит до Нью-Йорка поки що не позначився поверненням теми розміщення миротворців ООН до переговорного порядку денного. В умовах, коли мирний процес по Донбасу продовжує бути ціллю для обстрілів» з боку російських окупаційних сил, а не «метою для досягнення», лідер Української держави має бути першим, хто про це чітко й однозначно говорить.

• Президент. Там вже розпочав роботу Конгрес США, який, на жаль, був у відпустці у перші дні вересня, коли глава держави завітав до Білого дому. Якщо «План трасформації України» та збільшення військової підтримки України з боку США чи протидії Північному потоку-2 є реальними, а не піарними, то працювати треба не лише з позицій їх презентації, а й просування. Головний майданчик сьогодні – найвищий законодавчий орган США. А президент України – головний лобіст інтересів держави і «перший» співрозмовник для американських законодавців.

Як висновок: фіксуємо відсутність чи не вперше за останні роки будь-якої згадки про Україну у ключовому виступі на 76-їй сесії ГА ООН – зверненні президента США до світу. Тим більше, що для визнання прогресу сусідньої Молдови місце у виступі Байдена знайшлося. Але це вже тема для окремого «розбору польотів» та серйозних висновків на Банковій.