Як агресія Росії змінила партнерство Польщі та України

Широкомасштабне вторгнення Росії суттєво змінило стратегічне партнерство Польщі та України, фактично наповнивши його конкретним змістом. Це зближення Києва та Варшави подобається далеко не всім у Європі та помітно дратує Кремль, який намагається використати проти нього весь арсенал своєї пропаганди.

За нашу та вашу безпеку

24 лютого 2022 року російські війська вторглися до України. Цього ж дня людські потоки на західних кордонах нашої держави стали дуже потужними, мільйони людей, переважно жінок, дітей та людей похилого віку, були змушені залишити Україну. Польща стала головним транзитним пунктом для багатьох із них для подальшого руху на захід, проте чимало українців осіли у Польщі. Показово, що ¾ українських біженців живуть не у притулках чи таборах для біженців, а у приватних оселях громадян Польщі. Теплий прийом суттєво збільшив роль українського чинника в польській політиці, зокрема, спричинив радикальну зміну підходів правлячої партії «Право та справедливість». Наприклад, вже 10 березня польський Сеййм ухвалив Закон про допомогу українським біженцям.

Інтенсивність польсько-українських контактів зросла кількісно та якісно. Президент Польщі Анджей Дуда у вирішальний для України момент обговорення перспектив набуття нею кандидатського статусу в ЄС особисто переконував лідерів країн Південної Європи. Польський президент встиг протягом 2022 року побувати в Україні як і самостійно, так і разом із литовським колегою Гітанасом Науседою. Нагадаю, що візит президентів Литви та Польщі відбувся напередодні широкомасштабного вторгнення Росії, його значення як демонстрації підтримки важко переоцінити.

Польський прем'єр-міністр Матеуш Моравецький побував протягом 2022 року в Україні п'ять разів і зробив низку вкрай критичних заяв щодо Росії на загальноєвропейському політичному рівні. Уряди Польщі та України 1 червня 2022 року провели спільні консультації, які мали продемонструвати готовність до посилення взаємодії між нашими державами. Віце-спікер польського Сейму Малгожата Госевська, яка стала одним із найпослідовніших польських політиків, які стурбовані українськими питаннями, неодноразово відвідувала Україну. Вже 12 березня 2022 року Верховна Рада, зі свого боку, ухвалила закон «Про встановлення правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща, які перебувають на території України», який набув чинності у середині вересня 2022 року.

Польща стала одним із лідерів серед країн НАТО та ЄС у питанні передачі Україні зброї. Ще напередодні вторгнення російських військ ЗСУ отримали ПЗРК Piorun, які були нещодавно введені на озброєння польської армії. У червні 2022 року Польща передала Україні дивізіон (18 систем) САУ Krab з гарматою 155 калібру, що дозволило суттєво змінити хід бойових дій на Донбасі. Ще 54 таких самих САУ Україна замовила біля польського оборонно-промислового комплексу. Однак головним внеском Варшави у зміцнення Збройних Сил України стала передача Україні 230 танків Т-72 та кількох танків польської модернізації РТ-91. Таким чином, стратегічний партнер не лише значно посилив бойові можливості української армії, а й продемонстрував, що покладає на неї сподівання щодо стримування російської агресії.

Якщо під час запеклих боїв в околицях Києва настрої у Польщі були тривожними, і жителів Польщі значною мірою стимулювала постійна притока українських біженців, то восени 2022 року польські соціологи зафіксували тенденцію певного заспокоєння польського суспільства. Однак «українське питання», безумовно, стане однією з тем парламентських виборів, які відбудуться у Польщі восени 2023 року. Зазначу, що приплив українських біженців, сотні тисяч із яких залишаються у Польщі, змінює етнічну структуру польського суспільства, створюючи дедалі більше аналогій із міжвоєнною Польщею. До речі, яскравим виявом солідарності з українським народом стала акція, організована публіцистом Славомиром Сераковським, який організував збирання коштів на БПЛА Bayraktar для ЗСУ.

Трагічний інцидент у селі Пшеводув, де внаслідок влучення ракети загинули двоє місцевих жителів, не став причиною кризи довіри між двома країнами. У цьому переконав президент Польщі Анджей Дуда, котрий двічі протягом періоду розслідування побував на місці інциденту. Власне, у цивілізованому світі є розуміння, що причиною загибелі польських громадян у будь-якому разі стала випадковість, спричинена відбитком російських ракетних атак, а не злочинні наміри ЗСУ. І все-таки російська пропаганда, звісно, не могла оминути цей випадок стороною.

Кремль та стурбованість

Через місяць після широкомасштабного вторгнення Росії до України Польща оголосила персонами нон грата 45 співробітників російського посольства. Вони здійснювали діяльність, «не сумісну з дипломатичним статусом», тому були змушені виїхати за межі країни перебування на вимогу польської влади. Проте, дипломатичні відносини між Польщею та РФ і надалі формально збереглися.

Все ж таки не ця подія була причиною підвищеної активності російської державної машини в питанні коментування польсько-українських відносин. Росія невипадково обрала польсько-українські відносини мішенню пропагандистських зусиль. По-перше, Польща стала справжнім транспортним хабом для потреб України, і, як було сказано вище, дорікала значній кількості українських біженців. По-друге, Росія має у своєму розпорядженні значний масив документів з історії польсько-українських взаємин, якими він може маніпулювати. По-третє, Польща є одним із ключових союзників США в Балто-Чорноморському регіоні, і це є найпотужнішим подразником для Росії. Кремль також розраховує використовувати проти Польщі невдоволення, яке існує в деяких країнах Старої Європи через амбітну позицію Варшави з низки питань.

Цікавим є те, що ключовим ньюсмейкером, який повідомляє про «агресивні плани Польщі щодо України», став начальник російської Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін. Багатьом він запонився своєю розгубленістю під час засідання російської Ради безпеки напередодні вторгнення російської армії в Україну. Ще наприкінці квітня 2022 року він голосно заявив, що Польща та США розробляють плани встановлення контролю над західними регіонами України. Глава російської СЗР на початку червня звинуватив Україну в «поступовій здачі» Польщі суверенітету через розміщення сервера податкової служби на польській території. Однак днями, в інтерв'ю РИА «Новости», Наришкін перевершив себе, повідомивши, що Польща готується приєднати Львівську, Івано-Франківську та частину Тернопільської областей, використовуючи як обґрунтування власних претензій трагічні події на Волині влітку 1943 року. Їх у російському інформаційному просторі завжди називають «Волинська різанина».

Деградація аргументів Наришкіна є дуже показовою: влітку 2022 року головний російський розвідник доповів про плани Польщі створити «проксі-державу» на західних територіях України, використовуючи польський військовий контингент. На розігріві заяви Наришкіна виступив екс-президент України Віктор Янукович, який публічно висловив стурбованість, що «Польща може проковтнути Україну». Ближче до кінця 2022 року фантазії Наришкіна перетворюються на проекцію дій Росії на окупованих територіях України саме на Польщу – не лише стратегічного партнера України, а також члена НАТО та Європейського Союзу. До речі, тут слід нагадати, що антиукраїнська, по суті, позиція прем'єра Угорщини Віктора Орбана стала причиною суттєвого охолодження у відносинах Варшави та Будапешта.

Тематика польсько-українських відносин помітно турбує російський істеблішмент. На початку травня поточного року Дмитро Медведєв (заступник секретаря російського Радбезу, колишній президент Росії, про роботу якого на цій посаді не прийнято згадувати) звинуватив Польщу в намірі анексувати землі Західної України. У червні міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що Польща починає активно освоювати територію України, крім того – «створюючи паралельну систему контролю податкової служби України». Зрозуміло й очевидно, що зближення Польщі та України викликає велику тривогу Кремля.

Слід зазначити, що тема «польських найманців» у ВСУ звучить у російській пропаганді вже протягом тривалого часу, ще до моменту широкомасштабного вторгнення РФ в Україну. Проте, громадяни Польщі не потрапляли до російського полону і не ставали об'єктами використання російської пропаганди. Це, звичайно, не завадило російським пропагандистам розповідати про 1200 загиблих «польських найманців» (тут цікавий факт використання польських ЗМІ) і поширювати нісенітницю про «вирізане за банком російську тушонку село на Херсонщині».

Що робити? Розмовляти та вчитись

Уповноважений офісу польського уряду з питань роботи спецслужб Станіслав Жарін зазначив наприкінці листопада цікаві тенденції російської дезінформації – прагнення поділити Польщу та Україну та розширити недовіру до Польщі серед її західних партнерів. Він також наголосив, що Росія розпочинає нову дезінформаційну кампанію, щоб довести, що українці становлять загрозу для польського суспільства.

Що ж можна протиставити цій дезінформаційній кампанії за умов війни з Росією. Дії здаються очевидними та необхідними для негайного втілення:

• Збереження інтенсивності контактів на найвищому політичному рівні, зокрема, активізація «Люблінського трикутника»
• Збільшення поінформованості громадян Польщі та України щодо ситуації в наших країнах
• Протидія ксенофобії та російській пропаганді має носити предметний, заснований на case-studies характер
• Спільна участь у формуванні Балто-Чорноморського наративу, націленого на протидію впливу «російського світу».