Трагедія Ізюму. Мовчати не можна

Стрімкий контрнаступ українських військ дозволив не лише звільнити практично всю Харківську область та зруйнувати плани Путіна щодо окупації Донецької області. У звільнених населених пунктах знайдено масові поховання вбитих полонених та цивільних мешканців, які загинули внаслідок обстрілів під час штурму російськими військами. Ізюм – ключова точка для наступу на Донеччину, тому російські військові завдавали по ньому протягом місяця на початку широкомасштабного вторгнення потужних вогневих ударів. Місто зруйновано на 3/4, у ньому залишилося у кращому випадку 20% від кількості довоєнних мешканців.

Проте це не вся страшна правда про долю міста з солодкою назвою. Після вигнання окупантів там знайдено масові поховання – мирних мешканців, які загинули внаслідок обстрілів, та страчених українських військових. Знайдено поховання понад 400 людей, які загинули насильницькою смертю. Їх всіх вбив «русский мир», вбив з відчуттям власної безкарності. Неважко знайти слова Владіміра Путіна про те, що «під час спеціальної військової операції мова не йтиме про жодну окупацію». В Ізюмі та інших населених пунктах України, які були окуповані російськими військами, сценарій розвитку подій міг бути різним, проте закінчувався масовими смертями. До речі, кожне медіа, яке напише правду про злочини росіян в Ізюмі, має бути готовим до потужної кібератаки – ця тема для Кремля надзвичайно чутлива. РФ намагається її заперечувати у власних медіа, на міжнародних майданчиках, перекладатиме з хворої голови на здорову.

Ізюм розташований дуже близько до російського кордону, однак російських окупантів зовсім не зупиняла перспектива донесення «сарафанним радіо» страшних звісток до мешканців Білгородщини. Схоже, вони впевнені в ефективності власної пропаганди. Більше того – на Харківщині світова спільнота отримала підтвердження, що людиноненависницьке ставлення до громадян України є частиною державної політики РФ. Політики, яка реалізується не перший рік (згадайте «розіп'ятого хлопчика зі Слов'янська»). Політики, яку необхідно зупинити.

Світова спільнота, подібно тому, як це робили Об'єднані Нації наприкінці Другої Світової війни, повинна створити спеціальний трибунал, який судитиме російських воєнних злочинців. Їх не врятує мільйонна армія та проголошена в регіонах «самомобілізація», прагнення зміцнити свої лави за рахунок ув'язнених та потужна пропагандистська машина.

Звільнення Ізюму та правда про злочини російських військових мають стати кінцем «русского мира». Він був створений як альтернатива «Заходу, що загниває», мав виглядати символом протидії США та їх союзникам. Проте за останніх півроку кожен мав можливість переконатися, що Росія несе лише смерть сусідам та загрозу світові.