Чергова «зрада»? Про польсько-українські відносини

Попередні зауваження:

1. Я не знаю, наскільки адекватним було після заяв співробітника Дуди про «невдячність України» викликати польского посла – тут треба питати у МЗС. У меня до Кулебі і Ко довіри явно більше, ніж до Права і Справедливості (далі – ПіС).
2. Вважаю, що рухи Зеленського по вирішенню «волинського питання» – мудрі, вчасні і правильні. І вони підуть на користь довгостроковим відносинам українського та польського народів.
3. Вважаю, що миролюбна і зважена комунікація президента після скандалу у пункті 1 – правильна і своєчасна. Бо політика політикою. А стратегія стратегією.

А тепер до суті.

У Польщі восени вибори у парламент. Де Громадянська платформа і її союзники мають ненульові шанси вперше за 8 років відсунути ПіС від влади.

Польща – прогресивна європейська країна, але є нюанси. Причому у випадку з правлячою там партією – величезні нюанси. ПіС ідейно найбільш нагадує Фідес. Так, партію Орбана. Але є важлива відмінність – вони ненавидять Росію цілком щиро. Як і інші польскі політичні сили. І Путін, і його сателіт Лука роблять все, щоб це не змінилося. Ну і про Смоленськ 2010 не забуваємо.

Але вибори є вибори. І у партії влади зараз загострення популістично-патріотичної хвороби.

Тому відбувся скандал Польща – Німеччина щодо репарацій за Другу світову. Коли Моравецький сказав, що якщо Німеччина вимагає від Росії сплатити компенсації Україні, то вона сама має сплатити польщі 1,3 трильйони євро (так, помилки нема) за збитки під час другої світової. Хоча питання німецьких репарацій було вирішено ще в 40-х та 50-х. Німеччина виплатила репарації не тільки Польщі, СРСР, Франції, Британії та іншим країнам в Європі, але й навіть Ізраїлю за злочини проти єврейського народу. Хоча Ізраїль в часи Другої світової взагалі не існував.

Тому сталося «зернове ембарго», яке що завгодно, але тільки не дружній крок до України. Бо правляча партія спирається на консервативний електорат. І її підтримка більше в східних, менш заможних і більш селянських регіонах.

Тому Моравецький качав тему Волині і добре, що Зеленський у цьому пішов йому на зустріч. Бо то наш об'єктивний національний гріх і його треба визнавати. Якщо ми дорослі.

Ще є багато внутрішнього контексту.

Від судової реформи, за яку ПіС нещадно критикувала і ЄС, і опозиція і до дискусії і практичних кроків щодо заборони абортів. До речі, РАПТОВО серйозне обмеження права жінки не аборт не спричинило вибуху народжуваності і демографічна криза Польщу теж наздоганяє.

Я впевнений, що ближче до виборів будуть ще теми з українськими біженцями. В тому числі у огидних та провокативних формах.

Все що буде до жовтня відбуватися в Польщі і навколо Польщі треба сприймати в контексті виборів.

Польща Україні сприяти не припинить. Тим більше вона робить це майже виключно чужим коштом. Допомагає біженцям за рахунок фондів ЄС, де досі не є донором. Тобто отримує з бюджету ЄС більше коштів, ніж вкладає. За 20 років Польща взагалі має найбільший «плюс» по співвідношенню Отримане – Вкладене. Друга, до речі, Угорщина

І передає зброю, за яку отримує компенсацію. Або постачання новітньої зброї. Від США. На відміну від Франції, Німеччини, Данії, Швеції, Норвегії, Італії та головного постачальника – Сполучених Штатів. Які це роблять виключно власним коштом.

Ні, це не про те, що ми не маємо дякувати полякам та польському уряду. Просто треба пам'ятати про наступне:

1. Політика залишається політикою.
2. Благодійників у цій історії нема.
3. Прагматизм та цинізм у цій війні зашкалює.
4. Захист власних інтересів пріоритетніший за будь що.

Волати що це зрада й нас зливають – ознака тупості. Просто жодних романтичних ілюзій ні у кого ні до кого не має бути.