Перемога патріарха Філарета

На святкуванні ювілею патріарха Філарета сподобалося те, що дух Майдану, дух братства людей, що не просто мають переконання, а чимось жертвують за ці переконання, був. Як людина трохи досвідчена у тому, де є імітація, а де є переживання єдиної родини - радий за ПЦУ.

І на цьому фоні було дуже дивно прочитати думки придворних релігієзнавців від РПЦ, що патріарх Філарет ввійде в історію як лідер ніким не визнанної Церкви. Знаєте, якщо когось не визнає РПЦ, то це не значить, що він не визнаний.

У своїй промові патріарх Філарет розповів, як його не хотіли пускати в єпископи, куди його намітив патріарх Олексій Перший, і яку велику роль у позитивному рішенні цього питання відіграв митрополит Никодим. Це був тонкий тролінг сучасної РПЦ, патріарх Філарет ніби сказав: Ваш духовний Авва мене благоловив, з Божою допомогою у мене все вийшло. Ну а невдалі спадкоємці митрополита Никодима опинилися як у казці - за дзеркалом, у паралельній реальності - від п.Кирила до придворних «релігієзнавців».

Вважаю, що перемога реальності над імітаціями і є головним сьогодні, з чим патріарха Філарета як майстерного марафонця і можна поздоровити! Многая літа!!!