Чи зможуть націоналісти висунути єдиного кандидата в президенти?

Кошулинський став кандидатом від «Свободи» - чи можливо тепер висунення Білецького единим кандидатом від націоналістичних партій?

14 жовтня різко змінило розстановку сил серед націоналістичних партій. Відомо, вже не перший рік йдуть перемовини щодо об'єднання «Національного корпусу», «Свободи» та інших націоналістичних партій в одну силу, яка спочатку висуне єдиного кандидата в президенти, створить єдину партію та потім разом прийме участь в парламентських виборах.

Основною перепоною була суперечка лідерів та характерів - Олег Тягнибок та Андрій Білецький мали вирішити, хто з них очолить об'єднаний націоналістичний фронт. І «Нацкорпус» і «Свобода» мають величезний шлейф скандалів та конфліктів, який будуть нести з собою до виборців, і кожному з них самому по собі буде важко претендувати на позицію обличчя націоналістичного руху. Занадто багато дій заради приватних інтересів під націоналістичними гаслами. Якщо вони не роблять щось нове, спільне, тягар минулого не відпустить їх у майбутнє, бо виборцям треба показувати не фокуси, а нову якість. нову систему, нові принципи.

«Свобода» зараз, можливо, йде на вибори в останній раз - якщо не буде результату, партія перетвориться у регіонально впливову структуру, яка втратить вплив на державному рівні. «Правий сектор», як ми бачили, не зміг стати впливовою партією, і популярність та високий авторитет Дмитра Яроша не перетворилися на результат на виборах. Всі ці ризики повністю наявні і для політичного новачка Білецького, який тільки вчиться політиці, не маючи ще взагалі самостійного досвіду великих кампаній. Роздрібнені націоналістичні партії, такі вражаюче потужні під час маршів, виявляються раз за разом дуже слабкими під час виборів.

Кожного разу націоналісти йдуть на вибори різними колонами. А цього разу на додачу конкуренція надзвичайно щільна саме на полі патріотично спрямованих виборців. Зараз в Україні значно послабився вплив проросійського електорату, зараз вишиванка, українські патріотичні гасла та українська культура вже не є виключною ознакою націоналіста - це тепер загальний рівень політичної культури, і за першість у національних перетвореннях б*ються усі лідери перегонів.

За два роки перемовин основні фігури націоналістичних партій - Тягнибок та Білецький так і не відпрацювали з різних причин спільну стратегію.

Але зараз вже відступати та тягнути нема куди. Виборча кампанія вже почалась, основні кандидати почали активні тури регіонами, мобілізують увесь електорат, шукають скрізь союзників, а націоналісти стоять на місці, і знову дивляться один на одного.

Націоналістична ідеологія впливова, якщо вона здатна до об'єднання та до узгодження спільних дій. Це і є над-ідея, магніт, який робить кандидата націоналіста більш потужним, ніж його особисті вади та його особисте «я». Якщо націоналістичні рухи знов не зможуть висунути єдиного кандидата та відпрацювати дієвий алгоритм взаємодії, значить усі розмови про високу мотивацію та дисципліну, жертовність лідерів націоналістичних партій треба забути. Ідеологію візьмуть як зброю вправні політтехнологи, а самі націоналістичні партії скотяться на маргінес. І це цілком реальна перспектива, адже боротьба на виборах буде жорсткою.

Учасники маршів УПА мають стати агітаторами, членами виборчих комісій, показати свою дієздатність та ефективність не тільки на маршах, але й в цивілізованій боротьбі за владу. Інакше дуже скоро націоналістичні організації стануть чиїмись структурами по виклику, коли треба когось або щось віджати, або виключно виховними та просвітницькими організаціями, які не здатні боротися за владу в сучасних умовах. Зараз націоналісти мають виключні умови для роботи на виборах, для агітації не тільки свідомих громадян - а усіх громадян, хто може повірити в успіх націоналістичного кандидата.

Але успіх можливий тільки за однієї умови - коли приклад дисципліни та самопожертви власними амбіціями та уявами зробить кожен з керівників націоналістичного руху. Хочете показати, що можете радикально змінити країну - почніть з себе. Зробіть націоналістичний рух моделлю ефективної політичної структури, в яку вірять її прихильники, і в яку зможуть повірити виборці, і яка будет створена так, щоб позбавитись залежностей у новій структурі. Чи здатні взагалі на це «Свобода», Білецький, націоналісти, чи всі марші, рішучі провоми - все це тільки вулична політика?

Дуже скоро побачимо. Якщо спільний кандидат не буде висунутий до початку листопада, то потім це вже не буде нікому не цікаво та на перебіг кампанії не вплине. Будуть інші події від більш потужних гравців.

Висунення Руслана Кошулинського кандидатом в президенти від «Свободи» 14 жовтня - це останній відлік до стратегічного рішення.

«Свобода» таким чином показала, що вона не б*ється за лідерський статус виключно для Тягнибока - Олег відмовився від особистих амбіцій. Ще більш цікаво, що, за даними «Цензор.Нет», задля усунення суперечок заявив про відмову йти в партійний список націоналістичної партії в 2019 році головний організатор та фінансист «Свободи» Ігор Кривецький. Кривецький акумулював на собі основний негатив та зв*язки «Свободи» з іншими партійними та бізнес-угрупованнями. Його відхід відкриває можливість для залучення у спільний список нових кандидатів.

Консультації між Білецьким та «Свободою» продовжуються - і, на протязі місяця стане зрозуміло, чим закінчиться ця велика гра, і чи стане її результатом новий політичний проект, новий єдиний кандидат. Нічого ще не вирішено.