Загроза втрати Харкова: звідки можливе військове вторгнення

Загроза дестабілізації в Харківській області, зокрема, проросійськими силами, була і зберігається досі. Ми пам'ятаємо, що в Харкові владу захоплювали сепаратисти. Тільки завдяки зусиллям внутрішніх військ вони були нейтралізовані - і місто не було втягнуте у цю війну.
У Харкові так само, як і в Луганській і Донецькій областях, у Миколаєві, на Дніпропетровщині, Запоріжжі, Криму, завжди було багато агентів російського впливу, були сильні проросійські позиції. Там активну роль відігравали місцеві клани, місцеві “князі». У першу чергу це стосується Партії регіонів, яка грала на протистоянні Заходу і Сходу. Адже вони від цього мали політичні дивіденди, тому підгодовували сепаратизм, закликали до радянського комуністичного минулого, активно підключали російську пропаганду, в першу чергу - телевізійну.
Наш супротивник - Російська Федерація - робила дуже багато, щоб контраст між життям в цих східних областях України, у Криму та життям в Росії був очевидний. З російської сторони було побудовано багато упорядкованих потьомкінських сіл, через які їздили наші співвітчизники, там були кращі дороги, краще умови праці, вища зарплата і пенсія... І на цих контрастах виховувалися прорадянські настрої. Ці настрої досить сильні і в Харкові.
Крім того, економіка в Харкові, Миколаєві, Запоріжжі багато в чому зав'язана на російську сторону. Це і місцеві економічні зв'язки, і підприємства, які випускали і випускають досі продукцію для Російської Федерації. Тому терористична загроза нікуди не поділась.

Є терористичні центри, російське підпілля, є російські агенти і є загроза в тому числі і збройного вторгнення з боку Росії: як з окупованих українських територій, так і з-за кордону. Щоб підпорядкувати собі Харківську область.
І в цьому всім очевидна роль Добкіна і Кернеса. Це люди по своїй суті дрібні шахраї, які постійно шукають собі місце, де їм краще живеться. Ці два типи в свій час підтримали «помаранчеву революцію». Потім перейшли в Партію регіонів. Коли вітер подув в інший бік, вони стали проявляти лояльність до нової влади. А нова влада не особливо розбірлива, тому що її представники - вихідці зі старої влади. Зміна влади і зміна пріоритетів як така не відбулася. Мало місце просто зовнішнє фарбування фасадів у західні кольори, і по суті у нас при владі знаходяться ті ж самі дрібні шахраї, як Кернес і Добкін, які підтримували проросійські настрої. І зараз підтримують, просто не так відкрито.
Всі роки незалежності наша держава не приділяла достатньої уваги вихованню патріотичних настроїв, вихованню проукраїнських настроїв, особливо в регіонах. У нас досі немає проукраїнської влади, немає проукраїнської політики. Тому терористична загроза зберігається, особливо в східних регіонах.
Щоб це змінити, мало просто заборонити російське телебачення. Люди повинні щиро любити свою країну. А для цього держава повинна щось робити для людей, має повернутися обличчям до свого народу. Ось тоді-то патріотизм і з'явиться.