Християни східного обряду 15 лютого відзначають Стрітення

    Якщо надвечір на Стрітення потеплішало, то вважалося, що літо перемогло, а тому «зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима»
    Християни східного обряду 15 лютого відзначають Стрітення Господнє  – останнє велике свято зими. Стрітення називали ще Громницями, або Зимобором. [READ_MORE] Свято відзначається на сороковий день після Різдва Христового. Згідно з Біблією, це свято відзначають на згадку про те, як на сороковий день від народження
    • 15 Лютого, 08:38
    • Розсилка

    Якщо надвечір на Стрітення потеплішало, то вважалося, що літо перемогло, а тому «зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима»

    Християни східного обряду 15 лютого відзначають Стрітення Господнє  – останнє велике свято зими. Стрітення називали ще Громницями, або Зимобором.



    Свято відзначається на сороковий день після Різдва Христового. Згідно з Біблією, це свято відзначають на згадку про те, як на сороковий день від народження Спасителя Свята Діва Марія принесла Немовля Ісуса до Єрусалимського храму. Згідно із Законом Божим, це робилося на спомин про визволення євреїв з чотирьохсотлітнього єгипетського полону. Кожен первісток чоловічої статі належав Богові і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження для зустрічі зі Всевишнім.

    Коли Діва Марія разом із Йосипом принесли Ісуса до храму, їх зустрів там старий священик Симеон, який чекав на зустріч з Господом уже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був богопослушною людиною, але й він не повірив у можливість народження Спасителя від Діви Марії. І тоді Дух Святий напророчив йому, що Симеон зможе вмерти лише тоді, як побачить народження Господа. Так і сталося, і праведний Симеон зміг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець повідомив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, буде служити спасінню людей.

    В народі зі Стрітенням пов’язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з весною. З цього приводу казали: «Прийшла громниця – зимі половиця», оскільки «В цей  день лютий до березня приїхав». Селяни цього дня, як правило, не працювали.

    На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. Побутувало повір’я, що «громниці» (посвячені свічки) вельми помічні від грому. Їх спеціально тримали в господарствах і, коли надходила гроза, запалювали, щоб «грім хату не підпалив», а також давали в руки тим, хто помирав, коли читали відхідну. Це, на думку вірян, значно полегшувало передсмертні муки і очищало людину від гріховних учинків.

    Освяченою в цей день водою лікували хворі місця й пристріт – хвороби, викликані «поганим оком». Навіть чумаків (а також і волів), які вирушали в далеку дорогу, господар, давши хліб і сіль, скроплював стрітенською водою, приказуючи: «Боже тобі поможи!». Нею батьки благословляли синів, проводжаючи на війну: «Боже тебе бережи!», сподіваючись на зустріч…

    Якщо надвечір на Стрітення потеплішало, то вважалося, що літо перемогло, а тому «зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима». «Коли на громницю півень нап’ється водиці, то на Юрія (6 травня) кінь напасеться травиці». А як капає зі стріх, так капатиме з вуликів.

     

    Джерело: Укрінформ

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ