Хтось сильно тривожиться, коли нема сирен. Психіатриня пояснила феномен

Через війну та постійну небезпеку обстрілів у роботі мозку українців відбуваються зміни. Одна із його частин – мигдалеподібне тіло – починає функціонувати з порушеннями. Саме тому люди можуть відчувати сильну тривогу, навіть коли не чутно сирен. Про це «Главкому» розповіла лікар-психіатр, психотерапевт, медичний психолог, доктор медичних наук, викладачка Київського національного університету імені Тараса Шевченка Тіна Берадзе.

«Давайте поглянемо на цю проблему з точки зору нейрофізіології. Коли з людиною відбуваються якісь екстраординарні речі, включається мигдалеподібне тіло – частина людського мозку. Її функція – вмикати реакцію організму на небезпеку, тобто вона відповідає за викид адреналіну, який, власне, провокує реакцію організму «бий або біжи». Ще частина людей просто завмирає, коли відбувається сильний сплеск адреналіну», – пояснює лікарка.

За словами Тіни Берадзе, люди по-різному переживають сильний стрес: є генетичні чинники, є індивідуальна стресостійкість. Існує такий термін як десенсетизація. Це коли стається перший приліт, потім другий, за ним третій – і мигдалеподібне тіло звикає до цього, вироблення великої кількості адреналіну стає постійним, відтак нормою.

«Частина моїх родичів, які лишилися у Києві, часто мені кажуть, що відчувають сильну тривогу навіть коли немає сирен і коли не прилітає. Це – дисфункціональний розлад мигдалеподібного тіла і цей стан і є посттравматичним розладом», – ділиться психіатр.

У цій ситуації Тіна Берадзе радить скористатися досвідом австрійського психотерапевта Віктора Франкла, який пройшов через концтабори. Він  писав, що люди, які від початку перебування у концтаборі впадали у паніку, не вижили. Ті, хто дивилися на ситуацію з надмірним оптимізмом, теж не вижили. Вижили ті, хто прийняв ситуацію.

Раніше психологи розповіли, як подолати емоційне оніміння під час війни. 

Також медичний психолог пояснила, як відновлювати внутрішній ресурс під час війни так, щоб не образити інших.