Найскладніше боротися з коронавірусом лікарям сімейної медицини у глибинці
Коли аналіз приходить на третій тиждень хвороби, вибору нема…
Тривале очікування на результати ПЛР-тестів, відсутність ліків в аптеках і комп’ютерна томографія за сотню кілометрів – з таким букетом проблем під час пандемії стикаються сімейні лікарі і їхні пацієнти у невеликих населених пунктах. При цьому провідні інфекціоністи і навіть закордонні медики тепер закидають сімейним лікарям неправильне лікування своїх пацієнтів: безпідставне призначення антибіотиків, що не тільки не допомагає, а й часом погіршує стан хворого, у якого коронавірус. Але мало хто з таких коментаторів уявляє, в яких умовах доводиться працювати сімейній медицині на периферії. Що не лише у селах, а навіть в деяких районних центрах, можливості зробити аналіз на Сovid-19 немає. Там просто відсутні лабораторії, здатні не лише проводити дослідження ПЛР-дослідження, а й інші необхідні аналізи, широко доступні мешканцям великих міст. «Робимо аналіз на коронавірус по середах», – таке почула читачка «Главкома» в одній за районних центральних лікарень за 150 кілометрів від Києва. Чекати результату цього аналізу доведеться ще мінімум тиждень. На той момент хвороба може тривати вже третій-четвертий тиждень і дослідження на той момент втрачає сенс.
Лікарі також визнають: якби можливість тестування у приватній лабораторії і була, не кожен з їхніх пацієнтів готовий заплатити за нього. Часто люди не спроможні купувати і дорогі ліки.
При цьому парадокс: поруч з панікою та страхом перед Covid-19 спостерігається масове нехтуванням заходами безпеки і… навіть цькуванням медиків. Їх часто звинувачують у «шалених» заробітках на епідемії. Деякі пацієнти, наприклад, переконані, що з них навмисно «роблять «ковідних», аби лікарі отримали додаткові кошти.
Саме ця екзотична проблема не оминула найкращу сімейну лікарку України 2019 року Ірину Гнатів з Давидівської об'єднаної територіальної громади, що біля Львова. На початку епідемії вона сама перехворіла на Сovid-19. У квітні село Давидів навіть закривали на карантин. Після цього місцеві звинуватили лікарку в розповсюджені хвороби і нечесних заробітках.
«Главком» зібрав свідчення і Ірини Гнатів, і інших медиків з глибинки. Вони описують проблеми, з якими стикаються сімейні лікарі у сільській місцевості під час пандемії.
Одні не вірять в «ковід», в інших – страх і паніка
Лікар Ірина Гнатів зазнала булінгу (цькування) у квітні цього року. Медик сама перехворіла на Covid-19. Після того, як одужала, їхала в таксі і посперечалась з таксистом. Зробила йому зауваження: попросила одягти маску. Водій виявився затятим ковід-атеїстом. «Сказав, що лікарі підробляють результати аналізів (аби отримати надбавки за роботу з «ковідними» хворими). Потім перепитав, чи я та лікарка, через яку закрили село? Каже, що я за це отримала 200 тис. грн», – згадує Гнатів. За її словами, подібна точка зору у багатьох її земляків.
Мала лікарка у своїй практиці й інший приклад: пацієнт був змушений змінити свою думку про хворобу. Спочатку чоловік відмовлявся надягати маску, навіть коли заходив до лікарні, категорично заперечував «ковід». Потім у нього захворів батько. Чоловік прийшов до лікарні і визнав, що помилявся. Згодом він і сам захворів, причому переніс недугу важче за батька, хоча не п’є і не курить.
Але тепер ситуація змінюється. Більшість пацієнтів, які звертаються до лікаря, відверто панікують через страх захворіти саме на Covid-19. Люди відчули небезпеку, коли побачили, що біда не десь далеко по телевізору, а вже по сусідству.
Про паніку кажуть й інші лікарі з сіл і містечок. Медики свідчать: окремі пацієнти, розуміючи, що допомога може не прийти вчасно, скуповують в аптеках ліки, самі собі призначають рентгени і комп’ютерну томографію, задля цього вони ладні їхати до більших міст, де за дослідження потрібно заплатити біля 1 тис. грн, що становить ледь не половину від пенсії.
«Реально страшно. Люди купують додому все. І пігулки, і уколи, навіть кисневі балони. Тому що інфекційні відділення завантажені», – розповіла «Главкому» сімейна лікарка Надія Маскіс із селища Катеринопіль, що на Черкащині. При цьому фахівець визнає: не всі необхідні препарати, які вона виписує, є у місцевих аптеках, а якщо потрібно пацієнтові пройти комп’ютерну томографію, доводиться вирушати до обласного центру. Буває, що пацієнти самі собі призначають лікування і через тиждень після цього з’являються до лікаря уже «залікованими». А є й такі, хто ігнорує прохання від лікарів консультуватися в телефонному режимі, приїздять до лікарень, «аби послухали». Є приклади, коли пацієнт приховує позитивний ПЛР-тест, чим наражає на небезпеку інших пацієнтів, які стоять у чергах у лікарні і самого лікаря.
Лікування наосліп
Але чи не найбільша біда сільської медицини – ситуація з ПЛР-тестуванням і пізнім отриманням результатів цих аналізів. Якщо у Давидівській об’єднаній територіальній громаді проблем немає – до Львова всього 15 км, то у віддалених районах Черкащини та Дніпропетровщини справи з цим геть кепські. «Раніше біоматеріал возили двічі на тиждень до лабораторії, зараз тричі на тиждень – понеділок, середа, п'ятниця. Раніше на результат тесту ми чекали тиждень, або більше, зараз 2-3 дні» – ділиться покращеннями лікар Вадим Угніч з Покровської територіальної громади. Він наполягає: нині набагато ситуація ліпша, ніж раніше. На зауваження, що навіть за цих умов один тест можуть робити тиждень, розводить руками: «Іншого виходу немає. Ми ж живемо за 150 км від обласного центру, від Дніпра».
Проте опитані «Главкомом» лікарі наголошують, що на всіх ланках намагаються максимально пришвидшити процес, а результати дослідження взагалі приходять на телефон. «Навколо нас є три об'єднані територіальні громади. Є машина, яка їх об’їжджає, збирає біоматеріал і їде до Черкас», – розповідає принцип роботи Надія Маскіс з Катеринополя, що за 130 кілометрах від Черкас.
Але проблема ПЛР-діагностики – лише вершина айсбергу. Пандемія виявила, що у глибинці, навіть у районних центрах, нема можливості проводити інші лабораторні дослідження, які могли б, наприклад, підказати лікарю, призначати пацієнту антибіотик чи ні. «Лікування відбувається за станом пацієнта. Ми не маємо можливості зробити бактеріологічний тест, виявити пневмокок. Тому лікуємо антибіотиками», – зізнається лікар Вадим Угніч. Медик не приховує: аби порятувати людей, доводиться ухвалювати рішення «на ходу», спираючись на знання «хроніки» пацієнта, якого він веде десятки років. «Якщо бачимо, що без антибіотиків ризиковано його везти, призначаємо їх почасти ще до рентгену», – визнає Угніч.
«Наприклад, у людини хронічний бронхіт. І тут з’явилися симптоми Covid-19. Розрізнити одразу, чи це пішло загострення бронхіту, чи це вірусна атака, неможливо. Не можна сказати, що я біла і пухнаста. Бувають різні ситуації», – говорить і лікарка Надія Маскіс. На зауваження про те, що інфекціоністи і реаніматологи з провідних клінік скаржаться на проблеми, коли «ковідний» пацієнт приймав антибіотики «профілактично», медик зауважує: «Література пише, що у 35 – 40% випадках до вірусної інфекції приєднується бактеріальна. То якщо людина не одужала протягом 6-10 днів, певно, в неї є показання для антибактеріальної терапії».
Нагадаємо, в інтерв’ю «Главкому» ізраїльський реаніматолог Борис Бриль зауважив, що в разі такого вірусного захворювання як Covid-19 «бактеріальна пневмонія дуже рідко приєднується – всього лише у близько 7% пацієнтів».
У свою чергу, головний державний санітарний лікар Віктор Ляшко з трибуни Верховної Ради констатує: споживання антибіотиків впродовж 2020 року зросло майже у 40 разів за деякими групами. Особливо наголошує на тих, які вільно продаються в аптеках, їх можна купити без призначення лікаря.
Та українські лікарі на місцях нарікають на брак інформації і інструкцій щодо того, як діяти у різних випадках. «Протоколи лікування «ковідної» інфекції є. Але протоколи лікування «ковідної» інфекції при цукровому діабеті першого типу немає. Лікування на бронхіальну астму і «ковідну» інфекцію також немає. Я мовчу вже про хворих з онкологією, коли при ревматоїдному поліартриті людина отримує хіміотерапію», – зауважує Надія Маскіс.
У лікарнях уже немає місць
Усі лікарі говорять і про проблему шпиталізації тяжких «ковідних» хворих, або пацієнтів з підозрою. Мовляв, уже зараз ніде немає місць. «Швидка» не приїде, поки сімейний лікар не випише електронне скерування на госпіталізацію, поки не домовиться, поки не передасть («швидкій») номер мобільного телефону лікаря, з яким домовився. Це абсурд», – ділиться з «Главкомом» Ірина Гнатів.
«Зараз складно пацієнта покласти до лікарні. Якщо сатурація 90 – носом крутять. Ще більша проблема – пацієнти, у яких ще не підтверджений діагноз коронавірусної хвороби. Можливо зараз стали швидше робити тестування, буде легше», – розмірковує лікар з Покровського району Вадим Угніч. Здебільшого пацієнтів з цього району відправляють до лікарні у Нікополь, де для одного «коронавірусного» відділення доєднали ще два. Вагітних жінок в разі виявлення коронавірусної хвороби, а також дітей відправляють до лікарні в обласний центр, Дніпро, додає сімейна лікарка з Покровського району Зоя Ткаченко.
Скаржаться на неможливість знайти місце для тяжких хворих і на Черкащині. Ситуацію описують так: «На 20 ліжок – 39 хворих». «Всі відповідають, що немає місць. Стукаємо у всі інстанції, просиш за хворого, як за рідну матір, аби тільки взяли», – емоційно розповідає Надія Маскіс.
При цьому за роботу з «ковідними» хворими, на відміну від вузьких спеціалістів переважна більшість сімейних лікарів не отримують 300% надбавку.В багатьох об’єднаних територіальних громадах не сформовані мобільні бригади, які мають робити ПЛР-тести. Наприклад, у Давидівській об’єднаній територіальній громаді заявку до Національної служби здоров’я медики не подали через те, що у березні-квітні на початковому етапі епідемії великого потоку хворих не було, тому не було нагальної потреби. Зараз ситуація змінилася, тому міркують, аби отримати «ковідний» пакет. Немає мобільної бригади і в Катеринополі.
Про цю проблему «Главком» вже писав у матеріалі Коронавірус і село: «мобільні бригади» – лише в уяві міністра Степанова. Саме тому цілі райони не здатні оперативно робити ПЛР-тести. До таких, як вже раніше згадувалось, заїжджають забирати біоматеріал «по середах».
Медики в селах працюють на межі виснаження
Усі сімейні лікарі, з ким поспілкувався «Главком», скаржаться на надмірне навантаження, відсутність повноцінного відпочинку. Кожен із них має декларації з приблизно 2 тис. пацієнтів. Доводиться працювати понаднормово, відповідати на повідомлення у Viber і WhatsUp цілодобово. Інколи кількість лікарів критично мала, доводиться відмовляти в прийомі прямо зараз, визнає Ірина Гнатів.
Лікар з Покровської об’єднаної територіальної Вадим Угніч наводить приклад роботи у своєму населеному пункті. «В амбулаторії селища Рудник нас було чотири лікарі, зараз двоє. І це на 6 тис. населення. Окрім того, маю чергування у невідкладній допомозі двічі-тричі на місяць. У центральній поліклініці маю чергування по вихідних», – каже лікар.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0