Банкет за наш рахунок. Виборці заплатять партіям Шарія та Гройсмана зі своєї кишені?

На цих парламентських виборах боротьба йде не лише за подолання 5% бар’єру, а й за те, щоб набрати 2% і більше. Ті, хто дотягне до цієї межі, отримають гроші – і не одноразово, а протягом дії повноважень парламенту нового скликання. Згідно з законом про держфінансування партій, який був прийнятий в 2015 році, починаючи з цих виборів, ті з партій, які досягнуть показника в 2%, будуть фінансуватись з держбюджету до наступних виборів. Ініціатори закону посилались на європейське законодавство – в більшості країн Старого Світу діє держфінансування партій.

Таке фінансування в Україні вже діє з 2016 року, але гроші з бюджету отримували тільки парламентські партії. Так, у минулому та цьому роках на ці потреби було виділено більше півмільярда гривень, а в наступному році, за підрахунками руху «Чесно», ця сума сягне понад 600 млн.

Майже половину із загальної суми фінансування отримували «Народний фронт» та Блок Порошенка – близько 130 млн кожен щороку.

Сума фінансування, згідно з законом, вираховується так: мінімальна зарплата, встановлена на 1 січня року, який передує року виділення коштів з держбюджету, множиться на коефіцієнт 0,02 та на кількість виборців партії.

Така саме схема з цих виборів буде застосована і до «двохвідсотникових». У «Чесно» порахували, що партії, які наберуть від 2% до 5% голосів, уже наступного року отримають від 12 до близько 30 млн грн. Кінцева сума залежить від кількості виборців, що прийдуть на дільниці.

Кожній свашці по ковбасці

Хто ж за останніми соцопитуваннями долає 2% бар’єр? Якщо взяти останнє соцопитування групи «Рейтинг», то окрім вже «забронзовілої» п’ятірки лідерів («Слуга народу», Опоплатформа, «ЄС», «Голос» та «Батьківщина»), які, скоріш за все, проходять в парламент, необхідну для отримання фінансування планку долають «Сила і честь» (3,8% від тих, хто визначився), «канонічний» Опоблок (3,1%), «Українська стратегія Гройсмана» (2,8%), «Громадянська позиція», Радикальна партія (по 2,4%), «Свобода» (2,3%). Плюс майже на межі віртуальна «хайпова» Партія Шарія (1,8%) – блогер з провокаторським іміджем, який проживає за кордоном, цілком може підсісти на грошики українських платників податків. За опитуванням центру «Соціальний моніторинг» партія Гройсмана та «Свобода» до 2% не дотягують, але при такому порядку цифр можна говорити про межі похибки.

У законі чітко прописано, що сума, яку отримують партії, що набрали більше 2% голосів, вираховується від мінімальної зарплати (4173 грн), проте в Кабміні пішли на хитрість і внесенням змін в інші акти, замінили цей показник на прожитковий мінімум (1921 грн).

Якщо взяти парламентські вибори 2014 року, то якби тоді діяв закон про фінансування партій, що не пройшли до парламенту, під його дію підпали б «Свобода», Компартія, «Сильна Україна», «Громадянська позиція» та екзотичний проект «Заступ», який тоді займав нішу, яку займає зараз Аграрна партія. «Заступ» набрав 2,65 % – на той момент це становило 418 тисяч 301 голос. В 2019 році партія, яка покаже такий результат, отримає 0,02 Х 1921 = 38,42 (ціна кожного голосу) Х 418 301 = 16 071 124. Тобто «Заступ», який не пройшов в Раду, мав би 16 млн річного фінансування (а якщо рахувати від мінімальної зарплати, як прописано в законі, то і всі 35 млн). Враховуючи явку на минулих парламентських виборах, 2% від тих, хто отримав бюлетені, становили близько 320 тисяч виборців. Спрогнозувати явку на цих виборах важко, але можна припустити, що влітку вона буде нижчою, тож для отримання держфінансування на кілька наступних років може бути достатньо набрати близько трьох сотень тисяч голосів. При цьому, варто зауважити, партіям, які отримають від 2 до 5 %, не повернуть заставу в розмірі майже чотирьох мільйонів гривень, на відміну від тих, які пройдуть до парламенту.

«Партії, що отримають право на держфінансування, за законом отримають перші кошти вже наступного року, причому частково і гроші за 2019 рік, – вказує на відповідну норму закону аналітик з питань партійних фінансів руху «Чесно» Ігор Фещенко. – Але право на держфінансування вони отримають з першого засідання нової Ради».

Держфінансування партій має благородну мету допомогти їм в розбудові та отриманні незалежності від зовнішніх спонсорів. Проте приклад цього парламенту продемонстрував, що добрі наміри в наших умовах мають вельми специфічний «вихлоп». Ігор Фещенко згадує, що значна частина партій, які зараз представлені у Раді, зловживала бюджетними коштами, витрачаючи їх не на розвиток партійної структури чи розробку законопроектів, а на рекламу. Особливо виділився «Народний фронт», який наприкінці минулого року раптом згадав, що в нього є невикористані кошти держфінансування і вбухав їх в свою піар-кампанію. По факту гроші були випущені у трубу, бо партія з нульовими рейтингами навіть не зважилась брати участь в цих виборах.

Голова Комітету виборців України Олексій Кошель вважає, що державних коштів, які отримують і будуть отримувати партії, достатньо, аби партійні машини могли повноцінно працювати і бути незалежними. «Але аби закон про держфінансування дав результат, нам треба суттєво зменшити обсяг коштів, які витрачають політики, – вважає він. – Перший крок до цього – повна заборона реклами в виборчий і міжвиборчий період, другий – повна прозорість партійних коштів під час виборчої кампанії і звітування за кожну гривню у режимі онлайн. Ми ж зараз не уявляємо, якими коштами оперують партії. Тоді партії, які отримають 2% +, можуть бути реально незалежними від олігархів».

Приємний бонус

Повернення застави та щоквартальні виплати з державного бюджету – не єдині бонуси, які отримають партії, що подолають 5% бар’єр. За законом, прийнятим у 2015 році, держбюджет (тобто ми всі) має компенсувати їм витрати на агітацію. ЦВК вже звернулася до Міністерства фінансів із проханням виділити 2,2 млрд грн на ці цілі в бюджеті на наступний рік. Тобто партії, які очевидно долають бар’єр, зокрема, «Слуга народу» та Опоплатформа, можуть зараз смітити грошима, знаючи, що вони до них повернуться з кишені платників податків, які будуть за них голосувати. Щоправда, законодавець все ж встановив планку держкомпенсації – її розмір не може перевищувати 90 тисяч розмірів мінімальної зарплати. А це, на хвилиночку, близько 360 мільйонів гривень кожній партії, яка потрапить до парламенту. Для порівняння – запланований переїзд Офісу президента до «Українського дому» оцінений у 300 млн.

«2 млрд грн – це нечесна сума, і треба змінити норми закону, аби зменшити кількість цих коштів, – впевнений Олексій Кошель – У нас виходить абсурдна ситуація, коли партії в останні тижні понесуть гроші на улюблені олігархічні телеканали, а пізніше ми, як виборці, їм їх повернемо». 

Тож коли ви будете ставити галочку в бюлетені, майте на увазі, що голосуєте за своїх улюбленців буквально власними грошима.

Павло Вуєць, «Главком»