Лудоманія. «Одноруких бандитів» Рада знову випускає на волю
Опозиція підозрює, що все це – в інтересах власників гральних закладів
Після того як руки «слуг народу» не дійшли до законопроєктів про ринок землі, децентралізацію та зміни до регламенту, одну «перемогу» вони все ж зафіксували. В четвер у першому читанні був проголосований законопроєкт №2285-д щодо легалізації азартних ігор – 260 голосів «за», 108 – проти.
Нагадаємо, що провал голосування за цей законопроєкт 19 грудня минулого року призвів до скандалу. Оскільки проти голосувала в тому числі і частина пропрезидентської фракції. Президент Володимир Зеленський вирішив, що його депутатів банально купили власники напівлегальних гральних салонів, яких влаштовував поточний стан речей, і розпорядився негайно позакривати всі ці контори, які діяли під виглядом лотерейних закладів. І, принаймні, у Києві на більшості з них вже висять замки та таблички «оренда». Тож з другої спроби президентська фракція була більш дисциплінованою і дала 231 голос, підстрахували її групи «За майбутнє» (9 голосів) та «Довіра» (15).
Що ж такого є в доопрацьованому документі, де, як запевняють «слуги», враховані всі попередні зауваження?
Отже, законопроєкт передбачає правила для шести видів грального бізнесу – казино, онлайн-казино, гральних автоматів, лотерей, букмекерської діяльності та онлайн-покеру.
Для казино встановлюється обмежений режим: розміщення виключно на території будівель, в яких розташовані готелі категорії «п’ять зірок» з відповідним номерним фондом для різних територій (150 – для Києва, 100 – для інших міст), площа таких закладів повинна складати не менше 500 квадратних метрів.
Для букмекерської діяльності встановлюються спеціальні вимоги щодо грального обладнання та його сертифікації.
Для онлайн-казино передбачається сертифікована онлайн-система та обов’язкове підключення до системи онлайн-моніторингу з вимогою мати сайт в доменній зоні .UA. Також кожен гравець матиме можливість установлювати добровільні обмеження витрат грошей і часу.
Для гральних автоматів встановлюється обмеження їхньої кількості – до 40 000, автомати, розташовані в казино, в цю квоту не входять. Право на їхнє розміщення реалізуватиметься за допомогою електронних аукціонів з прив’язкою до відповідної території, при цьому зали гральних автоматів мають знаходитись не ближче, ніж
Для лотерей передбачається три ліцензії на випуск та проведення лотерей, яка застосовується в багатьох країнах ЄС. Автори законопроєкту планують таким чином залучити до України великі лотерейні міжнародні компанії.
Для онлайн-покеру встановлюються вимоги до приміщень та спеціальні правила проведення покерних турнірів.
Також законопроєктом запроваджуються обмеження щодо реклами азартних ігор, передбачається збільшення мінімального віку гравця з 18 до 21 року та строку ув’язнення за порушення закону – з 3 до 6 років, створюється реєстр осіб, яким буде обмежена участь в азартних іграх на термін від 6 місяців до 3 років.
Регулювання у сфері азартних ігор здійснюватиме спеціальний орган – Комісія з розвитку та регулювання азартних ігор, що буде підпорядкована уряду. Гроші, отримані державою від ігорного бізнесу будуть спрямовуватись в спецфонд бюджету для підтримки медицини, спорту та культури. За перший рік від продажу ліцензій держава планує виручити від 2,5 до 4 млрд грн.
Інші фракції, окрім «Слуги народу», виступили категорично проти легалізації ігорного бізнесу. Особливо обурювались в «Батьківщині» – нагадуємо, що саме за часів прем’єрства Юлії Тимошенко «азартну лавочку» було прикрито.
Представниця комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, який і готував фінальну версію законопроєкту №2285-д, нардеп «Батьківщини» Ольга Бєлькова в бліц-інтерв’ю «Главкому» розповідає свою версію, чому документ лишився дуже сирим і приймати його в такому вигляді не можна.
депутат Ольга Бєлькова" width="888" height="572" itemprop="image" />
Які відмінності між прийнятим законопроєктом і тим, що був провалений Радою раніше, ви вважаєте головними? «Слуги» запевняють, що він жорсткіше – от і мінімальний вік гравців, і мінімальне покарання порушників збільшені.
Проєкт тільки підретушували, кілька нюансів підправили, і я абсолютно не вважаю, що він суттєво покращений. У нашій фракції є послідовна позиція, що у бідній країні гральний бізнес – це ніяке не наповнення бюджету, а витрачання українцями коштів замість освіти, медицини, придбання якихось речей на дозвілля у гральних закладах, де можна програвати гроші.
Ті, хто обіцяють, що це принесе якісь доходи до бюджету, делікатно замовчують те, звідки вони візьмуться – з тих, хто ці гроші програє. Це не створення робочих місць чи якогось додаткового продукту. Це призведе до переорієнтації доходів від одних галузей сфери розваг (кіно, ресторани, кафе) до інших.
В усіх регіонах, де була широка легалізація ігорного бізнесу без жодних застережень, це призводило до закриття тих чи інших розважальних закладів. Бо у людини є певна фіксована сума, яку вона готова витратити на розваги. І всі потреби, особливо в бідних країнах, будуть замінятись грою. Я була в столиці Перу Лімі. Вся дорога з аеропорту – це проститутки, ломбарди і казино найнижчого рівня, куди нормальні люди не хочуть заходити.
Другий нюанс – дійсно, в світі є багато країн, де гральний бізнес легалізовано. Але треба вивчити, яким чином там держава мінімізує негативний вплив. Якщо мова йде про казино – то це заклади, де переважно грає заможне населення. Тобто там грають ті, у кого є зайві гроші, а в усіх інших закладах – ті, у кого грошей не вистачає. Люди вірять у легенду, що їм поталанить.
На рівні законодавства в багатьох країнах є вимога інформувати під час гри про статистичні шанси виграшу – як ви розумієте, вони дуже невеликі, бо це не благодійні заклади. Розповсюдження хвороби лудоманії напряму пов’язано з доступом людей до гральних закладів.
Якщо казати про Лас-Вегас, то до нього треба доїхати, зібрати компанію гостей, розміститись в готелі – тобто це ціла подія. Наявність гральних закладів в окремих зонах в Сингапурі, Китаї, з одного боку, легалізує цей бізнес, з іншого – створює передумови для обмеження його негативного впливу.
Але ж і у нас казино пропонується обмежити лише п’ятизірковими готелями.
А для всього іншого підійдуть і «три», і «чотири» зірки – будь-який готель, в якому є 25 номерів. А таких готелів повно. Якщо вже хотіли легалізувати, то ми пропонували – тільки «п’ятірки», і тільки для казино. Тепер про онлайн-ігри – там взагалі нема технічних можливостей перевірити ані вік, ані психічний стан гравця на конкретний момент.
Щодо прописаного в законопроєкту механізму реєстру гравців, за яким буде обмежуватись доступ до гри певним особам, то він є в багатьох країнах, але його дуже важко використовувати. Наприклад, в Сингапурі в цьому реєстрі п’ятсот тисяч людей, але залежні від гри – це люди з нестабільною психікою. Сьогодні він може визнавати, що в нього є така проблема, а завтра – не визнає.
Автори законопроєкту так і не пояснили, як норма про реєстр буде працювати, зокрема, чи може людину туди вносити його родина. У мене є конкретне питання: а ті, хто отримують субсидії, мають право грати в гральних закладах? Чи ті, у кого є борги стотисячні? Я дуже розчарована, що депутати зневажають такими важливими питаннями і не дають їм серйозної оцінки.
Наскільки великі корупційні ризики будуть у створюваної Комісії з розвитку та регулювання азартних ігор, яка видаватиме ліцензії учасникам ринку?
Величезні, бо закон прописаний таким чином, що можна будь-яку норму крутити вздовж і поперек і повертати догори дригом.
Чи ще залишається ризик відродження всіх цих «космолотів» на кожному кроці, яких нібито такими зусиллями побороли?
А ви покажіть мені в їхньому законопроєкті хоч один запобіжник, який виводив би їх з вулиці. Цей законопроєкт виписаний на користь власників гральних закладів і жодних інших інтересів – ані держави, ані громадян України – там немає.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0