Юліан Ступак. Історія 21-річного командира, який захищав Харківщину
країна героїв
Лейтенант загинув, рятуючи свій взвод
За дипломатичний характер побратими дали йому позивний «Цезар». Неабияке досягнення, зважаючи на те, що 21-річному командиру взводу доводилося завойовувати авторитет серед підлеглих, які іноді були старші за нього вдвічі. Та лейтенант Юліан Ступак умів будувати відносини. А ще він був неймовірно хоробрим. Коли в окоп ворог кинув гранату, взводний не розгубився, миттєво підняв її і жбурнув у бік рашистів. Три «двохсотих» додались до загального переліку знищених загарбників.
Народився Юліан Ступак у місті Кам’янське (колишній Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області. Жив там з бабусею, закінчив місцеву школу №37. Він був надзвичайно енергійним і завжди усміхався.
«Не був відмінником, але в школі навчався добре. Він все схоплював на льоту, був справедливий, кмітливий, вчителі його поважали», – пригадує батько Героя Юрій Ступак, – вів здоровий спосіб життя, займався спортом. Він з дитинства мріяв бути військовим».
Юліан Юрійович Ступак (28 серпня 2000 – 8 березня 2022) – лейтенант Збройних сил України.
Народився в місті Кам’янське (колишній Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області. У 2021 році закінчив Львівську академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Військову службу проходив у складі 93-тьої окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
Загинув 8 березня 2022 року під час виконання бойових завдань на території Харківської області, прикриваючи своїх побратимів.
Юнак закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після випуску попросився в бойову частину – 93 окрему механізовану бригаду «Холодний Яр». Із серпня 2021 року брав участь у бойових діях в зоні операції Об'єднаних сил.
Уже на фронті Юліан Ступак став командиром взводу. У спогадах колег про захисника, які опублікував Генеральний штаб ЗСУ, сказано, що його вік та нетривале перебування на посаді жодним чином не позначались на якості виконання бойових завдань. Особливо вирізнявся Юліан умінням передбачати та прогнозувати події на полі бою.
Побратими також згадують, як швидко зорієнтувався лейтенант, коли ворожий танк заходив з тилу у район оборони «холодноярівців». Юліан вправно підбив його з РПГ-22, хоч позиція була доволі незручною.
Того ж дня, увечері, телефонуючи батькові, сказав: «Батя, я вбив його звичайнісінькою «Мухою»… Так що, не такі вони вже й безсмертні! Палають чудово!..»
Надзвичайно важким був останній бій відважного офіцера. Українці, потерпаючи від безперервних артилерійських і танкових обстрілів мужньо стримували наступ рашистів на Харківщині. Відтак, вирішили полишити позиції. Юліан Ступак прикривав відхід своїх бійців. Рятуючи підлеглих, командир отримав смертельне осколкове поранення. Ціною власного життя він не лише сприяв перегрупуванню взводу, але й не дав можливості ворогу продовжити наступ.
«По піхоті «працював» ворожий танк. Осколком його зачепило. Він залишився виводити людей, які потрапили у складне становище, не могли вийти самостійно. Юліан залишився їх витягувати. Свій взвод витягувати. І він останній ішов», – розповів про загибель Ступака побратим.
Поховали Героя на кладовищі в Ясинуватці на Кіровоградщині.
Указом Президента України Володимира Зеленського, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» присвоєно лейтенанту 93-тя ОМБр Холодний Яр Юліану Ступаку (посмертно).
Коментарі — 0