Це буде найскладніша посівна кампанія в історії незалежної України

Незважаючи на війну, посівна, на щастя, почалася. За традицією, найпершими приступили до неї південні регіони. На жаль, через те, що війна має невизначені терміни тривалості, гарантувати успішність цієї посівної не може ніхто, пише Дзеркало тижня.

Вона буде найскладнішою за всю історію Незалежності, та й загалом із часів Другої світової війни, але проводити її треба хоча б у тих обсягах, в яких це можна зробити.

Хто до плугу став?

За попередніми оцінками, близько чверті від усіх сільгоспземель наразі не можна використовувати для сівби. Зокрема на Сумщині, Чернігівщині, Донеччині, Луганщині, Миколаївщині, подекуди на Київщині та Харківщині навіть ті земельні ділянки, до яких аграрії мають доступ, часто заміновані, і люди просто бояться розпочинати на них роботу. Решта регіонів стає до плугу, незважаючи ні на що, бо всі усвідомлюють надзвичайну важливість посівних робіт цього року.

На сьогодні аграрії Одеської області розпочали сівбу ярих культур і вже засіяли ячменем 30 тис. га площ із 750 тис. га запланованих. На Миколаївщині продовжують підживлення озимих культур і починають сівбу гороху. Рівненщина взялася за сівбу буряків і вівса, Львівщина – зернових та олійних. Незабаром почнеться і висадка овочів звичного борщового набору – моркви, буряка, цибулі, капусти і картоплі. Зокрема, та ж таки Львівщина обіцяє цього року висадити якомога більше картоплі, щоб компенсувати, принаймні частково, можливі втрати борошномельних злаків.

Роблять, що можуть, утім посівна йде лише на 2% території, де раніше велася агропромислова активність. А на 25% країни, де йде війна або є лінія зіткнення, навіть не планують ризикувати людьми і потенційним урожаєм.

На підконтрольних Україні територіях сільгоспвиробники в більшості випадків змогли провести і ранньовесняне підживлення добривами, щоб навіть у тому випадку, якщо вони тимчасово не зможуть проводити там жодних робіт, наприклад упродовж наступного місяця, на цих площах усе одно був урожай. Бо чекати його на не підконтрольних Україні територіях цього року точно не варто.

Основні проблеми посівної

Серед основних проблем, які відзначають самі землероби, – ризик роботи через війну. Наявність насіння, добрив поки що дає можливість очікувати на активність аграрного сектора в регіонах, де спокійно. На щастя, до війни українські аграрії мали 80% добрив від мінімально необхідних потреб, 75% насіння, що дає змогу сподіватися хоч і на менші, але непогані врожаї.

На жаль, не менш дефіцитних, ніж добрива, засобів захисту рослин на початок війни в Україні було лише 55% від потреби. З одного боку, може вистачити, враховуючи, що засіватимуть не всі звичні площі, з іншого – в окремих регіонах через проблеми із логістикою засобів захисту бракуватиме, що загрожує як мінімум зниженням урожайності, як максимум – втратою всього врожаю. Ґрунтові гербіциди були в дефіциті ще минулоріч, і малі господарства, на відміну від агрохолдингів, не змогли зробити необхідні запаси. Купити їх іще можна, були б гроші. Та й ті запаси, що є, фахівці радять ощадливо використовувати, вносячи в ґрунт мінімально необхідну норму, бо важко спрогнозувати, як довго ще доведеться їх економити.

Інша біда, на яку не чекали, – найбільша за останні 50 років посуха на більшості території правобережного Лісостепу. А нічні морози в поєднанні із денними суховіями активно сприяють вивітрюванню навіть тієї вологи з орного шару ґрунту, яка у ньому ще є. Отже, знову витрати, тепер уже на зрошування, і зрозуміло, що пільгових кредитів, як і води, всім не вистачить.

Не менш гостро стоїть і питання дефіциту техніки та палива. Значна частина запчастин для агротехніки вироблялася у Маріуполі, Мелітополі та Харкові, ці поставки зупинено, альтернатив не так і багато, а проблеми із логістикою навіть у межах країни не додають оптимізму. Та навіть ту техніку, яка може вийти в поле, треба чимось заправляти.

Наразі паливом забезпечено лише 45% господарств, і цього вкрай мало. На відміну від запчастин, це зараз найбільш дефіцитний товар, як і гроші на нього. Зазвичай аграрії закуповують паливо за кошти, отримані від зроблених запасів, зараз продаж, як експортний, так і внутрішній, суттєво ускладнився через ті ж таки логістичні проблеми. Обігових коштів на закупівлю палива багатьом, а особливо невеликим, сільгоспвиробникам не вистачатиме навіть за наявності самого палива.

Як допомагає держава

Уряд намагається виправити ситуацію та оперативно реагувати на виклики цієї посівної.

Вже дозволено ввести в обіг бензин і дизельне паливо екологічних класів Євро-3 і Євро-4. Спрощено проходження митних процедур для постачання нафтопродуктів, скасовано акциз на пальне та знижено ставку ПДВ з 20 до 7%.

Впроваджене кредитування аграріїв з обмеженням оброблюваних угідь до 10 тис. га, змінене оподаткування, згідно з яким хлібороби сплачуватимуть лише податок у розмірі 2% від обігу тощо. Наразі в профільному міністерстві радять аграріям звертатися до банків по пільгові кредити для закупівлі палива чи засобів захисту рослин.

Також уряд обіцяє не залишити агрокомпанії без персоналу та не мобілізувати критично важливих для посівної працівників. Буквально днями видали указ, що для забезпечення посівної персоналом аграрні підприємства та виробники продовольства мають подати Мінагрополітики списки критично важливих працівників, яким буде надано відстрочку від призову на військову службу при мобілізації у воєнний час.

Серед інших урядових порад і допомог слушним є рішення спростити сертифікацію насіння, дозволивши митникам не застосовувати фітосанітарну експертизу до цієї продукції.

Також, щоб оперативно вирішувати проблеми цієї посівної та забезпечити потреби аграрної галузі, Мінагрополітики запустило платформу https://agrostatus.org/. Профільний міністр закликає аграріїв якнайшвидше пройти анкетування та озвучити свої нагальні потреби.

Орієнтація на внутрішній ринок

Через серйозні проблеми із відвантаженням майбутніх урожаїв морем аграріям не радять надто орієнтуватися на експорт цього року. Хоча зазвичай Україна виробляє агропродукції вп’ятеро більше за внутрішнє споживання і навіть цього року могла б щось поставляти на зовнішні ринки, фізичних можливостей для таких поставок може й не бути. Отже, орієнтуватися землероби мають на потреби внутрішнього ринку – пшеницю, гречку, овес, жито, горох, ячмінь і значно менші, ніж зазвичай, обсяги соняшнику.

Найскладніше прогнозувати врожайність цього року. Зрозуміло, що через цілу низку негативних факторів чекати рекордних врожаїв не варто, та навіть за нижчої врожайності в України є всі шанси на сто відсотків забезпечити потреби внутрішнього ринку як зерновими та бобовими, так і олійними культурами. Буде нам паляниця до перемоги!