Чи є загроза війни з боку Білорусі?

На фоні ультиматуму Кремля зі своїми «гарантіями безпеки», напруженням на російсько-українському кордоні й недавньою ситуацією у Казахстані, що сприяла посиленню позицій контрольованою Московою Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), останні декілька днів спостерігається надзвичайне пожвавлення щодо української тематики і в білоруському інформаційному просторі.

Серед усіх повідомлень особливо виділяється активність самопроголошеного президента Лукашенка, який робить заяви на тему України ледь не щодня. При цьому тези повідомлень йдуть чітко в руслі агресивної зовнішньої політики Росії.

Так, з початку січня Лукашенко то пропонував повернути Україну до «лона істинної віри», зазначивши, що у Києві «стався розкол навіть на релігійному напрямку, який важко подолати», то перейшов до прямих звинувачень України. Зокрема, у нарощуванні військ на кордоні з Білоруссю. Заявляв про «неадекватність» політичного керівництва України, від якого необхідно захистити Білорусь, а 28 січня, виголошуючи «Послання до білоруського народу і Національних зборів» Лукашенко неодноразово повторив тезу про військову загрозу з боку Заходу та України.

Ці заяви лунають абсолютно синхронно з заявами вищого політичного керівництва Росії та контрольованих ними терористів, зокрема, щодо нарощування українських військ на кордоні та підготовки Києвом провокацій на окупованій частині Донеччини й Луганщини.

Така синхронність у тезах, з однієї сторони, є для Лукашенка способом довести свою абсолютну лояльність до свого московського союзерена й утримати владу у Білорусі, а з іншої – посилює позиції РФ на міжнародній арені, сприяє напруженості всередині України й змушує Київ підсилювати ще й свій північний кордон.

Схожу думку висловив і білоруський політолог та журналіст Валерій Карбалевіч, який зауважив, що до 2020 року Лукашенко виступав таким собі гарантом стабільності й безпеки – акцентував увагу, що хоч білоруси живуть не дуже багато, проте в мирі і спокої, – то зараз все кардинально змінилося.

Нагнітання ситуації із війною, військові поступки Москві, пошук внутрішніх та зовнішніх ворогів, які начебто загрожують Білорусі є основою на чому тримається влада самопроголошеного президента. І за цих обставин, схоже, Україні виділено особливе місце.

Перекидання військ

Проте, ситуація значно складніша за політичні заяви. З 10 по 20 лютого на території Білорусі відбудуться чергові спільні військові навчання «Союзна рішучість – 2022», про їх проведення Лукашенко заявив ще 2 грудня.

17 січня, на спільній російсько-білоруській нараді щодо навчань, Лукашенко натякнув, що точні дати навчань начебто ще не визначені і заявив: «Це мають бути нормальні навчання з відпрацювання певного задуму у протистоянні з цими силами: Заходу (Прибалтика та Польща) та півдня (Україна)».

Але вже 18 січня білоруське інформаційне агентство «Белта» сповістило про прибуття у Білорусь підрозділів збройних сил Російської Федерації, «відповідно до затвердженого задуму перевірки сил реагування Союзної держави».

Загалом, за даними Міноборони Білорусі, навчання відбудуться у два етапи:

До 9 лютого плануються: передислокації та створення у короткі терміни угруповань військ на загрозливих напрямках, організації та здійснення охорони та оборони важливих державних та військових об’єктів, охорони державного кордону у повітряному просторі, у тому числі в рамках Єдиної регіональної системи ППО Білорусі і Росії та ін.

З 10 по 20 лютого буде проведене саме навчання, що включатиме:

• посилення ділянок державного кордону на можливих напрямках незаконного проникнення на територію Республіки Білорусь збройних груп бойовиків, перекриття каналів доставки зброї, боєприпасів та інших засобів, які можуть використовуватися для дестабілізації обстановки в країні;
• пошук, блокування та знищення незаконних збройних формувань та диверсійно-розвідувальних груп противника, організація взаємодії та всебічного забезпечення;
• окремі питання постконфліктного врегулювання.

У той самий час в різних соціальних мережах, особливо у ТікТок і ТГ-каналах, стали масово з’являтися відео з перекиданням російської військової техніки, зокрема і транспортно-заряджаючих машин 9Т452 до реактивних систем залпового вогню «Ураган».

При цьому у коментарях начебто військові (а також їхні рідні-друзі-знайомі) заявляють, що їдуть у «відрядження» в бік Білорусі та кордону з Україною строком на 6-9 місяців. Також є офіційні повідомлення ЗС РФ про перекидання для навчань двох дивізіонів зенітно-ракетних комплексів С-400 «Тріумф», а також інформація у ЗМІ про перекидання комплексів «Панцир-С». Паралельно з навчанням у Білорусі Росія підсилює і своє угруповання бойовими кораблями у Середземному морі, що можуть надалі зайти до Чорного моря «звідки до дедалі більш ворожої нам України — рукою подати» — з гордістю повідомляють кримські військові аналітики.

Тож такі демонстративні дії є черговим кроком для підвищення ставок у геополітичній грі, яку розпочали у Кремлі й тиску на Україну.

Звісно, не варто виключати провокації на білорусько-українському кордоні для відвертання уваги від інших напрямків, або ж військової агресії. Такі побоювання висловили багато аналітиків, оскільки за такого сценарію Кремль може перекласти відповідальність на Білорусь, що й так вже перебуває у надскладних відносинах із Заходом після ситуації з мігрантами; російським військам не доведеться пересікати Дніпро й це дозволить в максимально короткий час дістатися до української столиці для висунення власних ультимативних вимог.

І провокації не забарилися. 3 лютого МЗС Білорусі викликала посла України через начебто український безпілотник, що незаконно перетнув кордон Білорусі 24 січня і був примушений до посадки спеціалістами Збройних сил РБ. За словами білоруських військових, безпілотник шпигував за Брестським полігоном, що задіяний у спільних російсько-білоруських навчаннях (хоча на той час навчання ще не почалося). У українському МЗС вже назвали це провокацією, й закликали Мінськ «не підігрувати дестабілізаційним діям Росії».

Про незвичайність «Союзною рішучості – 2022» також може свідчити той факт, що в них запланована участь фактично всієї армії Білорусі та безпрецедентної кількості військ, що перекидає Росія. В НАТО таке розгортання російських військ вже назвали найбільшим з моменту холодної війни.

“Протягом останніх днів ми бачили значний рух російських сил до Білорусі. Це найбільше розгортання російських сил там з моменту холодної війни за участю, як очікується, бойових частин чисельністю 30 тисяч осіб, підрозділів спецназу, новітніх винищувачів, включаючи Су-35, ракетних систем подвійного призначення «Іскандер» і комплексів ППО С-400. Все це відбувається паралельно очікуванням цього місяця навчань ядерних сил РФ», — зазначив Генсек Альянсу Єнс Столтенберг.

Внутрішня ситуація

Білоруська опозиція, яка ще рік-два тому намагалася активно протестувати опинилася за ґратами, перейшла у підпілля, або вимушена була виїхати за кордон. Тож перекидання російської військової техніки до Білорусі зустрічається лише поодинокими протестами та діями хакерів.

І судячи з заяв і дій нелегітимного президента, внутрішні переслідування будуть продовжуватися. У січні в Білорусі анонсували проведення спільних заходів силовиків (ОМОН, СОБР, з’єднань та військових частин внутрішніх військ) для відпрацювання протидії можливим масовим заворушенням й діям щодо «ліквідації груп терористів, екстремістських угруповань та озброєних злочинців».

Схоже, що у Мінську все ж побоюються акцій протесту, наприклад до 27 лютого. У цей день в країні відбудеться референдум, що має затвердити зміни до Конституції Білорусі.

Немає фактично жодних сумнівів, що в умовах повністю зачищеного політичного поля та тотальних репресій результат референдуму не матиме жодного відношення до реальної думки білоруських громадян.

Єдиним завданням конституційної реформи є цементування влади Лукашенка, забезпечення йому пожиттєвого імунітету та перерозподілу повноважень, до Всебілоруських народних зборів, які він і планує очолити.

У Державному департаменті США також вважають, що внесення змін до Конституції не лише покликані посилити позиції Лукашенка, а й дозволять Росії легально розміщувати свої війська в Білорусі, в тому числі й ядерну зброю. Оскільки самопроголошений президент «всі частіше демонструє, що готовий віддати все, щоб залишитися у владі».

Готовність України до загрози

За цих умов зрозуміло, що Україні варто серйозно розглядати північний напрямок, який ще кілька років тому вважався більш-менш стабільним, як ще один потенційний фронт.

То яка ж робота ведеться на україно-білоруському кордоні, чи посилює Україна свої підрозділи?

Для відповіді на ці питання до міжнародного автомобільного пункту пропуску «Сеньківка», вирушила команда Українського центру безпеки та співпраці разом з американським журналістом, ветераном війни США в Іраку та Афганістані, експертом, кореспондентом видання «Coffee or die» Ноланом Пітерсоном.

З початком відкритої збройної агресії РФ на українському кордоні безперервно тривають інженерні роботи з укріплення. Тут встановлені загородження з колючого дроту, камери відеоспостереження, загороджувальні рови, підготовлені позиції для відбиття можливої атаки, а прикордонні загони несуть посилену охорону території.

«Сеньківка» одночасно межує з територією Республіки Білорусь та Російською Федерацією, звідси до білоруського Гомеля приблизно 1,5 години автомобілем.

«Перші хто зіткнуться з конфліктом – це прикордонники, тому в системі Держприкордонслужби є спеціальні сили – оперативні бойові резерви, місце дислокації яких ми не розголошуємо. Однак у випадку будь-яких провокацій ці резерви у найкоротший час прибудуть на посилення. Прикордонники готові захищати межі держави до останнього», – наголосила Олександра Ступак, старший лейтенант Державної прикордонної служби України з якою вдалося поспілкуватися під час поїздки.

З 2015 року спецпризначенці значно посилили свою боєздатність пройшовши курс навчань, паралельно отримавши та опанувавши зразки сучасної техніки, обладнання та озброєння, в тому числі для знищення важкої техніки.

Це підтвердили і на іншому пропускному пункті з Білоруссю «Нові Яриловичі», який делегація Центру відвідала через кілька днів разом з британським журналістом, письменником, кореспондентом «The Guardian» Люком Гардінгом.

Зокрема, старший лейтенант Держприкордонслужби Владислав Горбань прямо заявив, що: «Якщо росіяни прийдуть, їх чекає неприємний сюрприз». За його словами, він і його колеги намагатимуться стримати будь-яку атаку, очікуючи на підкріплення оперативних резервів прикордонників, бази яких розташовані поблизу.

«Ми всі пройшли військову підготовку. У нас достатньо зброї. Моральний дух високий. Ми будемо захищати нашу країну», — наголосив Горбань.

Станом на зараз пункти пропуску працюють у звичному режимі для перетину автомобілів, пішоходів та вантажного транспорту.

Можемо сміливо прогнозувати, що за перебігом російсько-білоруських навчань, особливо другого етапу, буде уважно стежити не лише Україна, а й наші союзники у ЄС та НАТО. Тож будь-яка незвична активність біля кордонів має бути завчасно зафіксована.

Наразі ж в Білорусі вже розпочався перший етап перевірки сил реагування Союзної держави, військовослужбовці двох тоталітарних країн відпрацюють боротьбу з незаконними формуваннями.

Автори: Борис Грачов, Оксана Кузан, Дмитро Жмайло