Чи витримає американська система охорони здоров’я пандемію коронавірусу?

Пандемія коронавірусу COVID -19 є також випробуванням для систем охорони здоров’я країн навколо світу. Особливості медичної системи США можуть як допомогти у боротьбі із поширення хвороби, так й значно ускладнити стримування поширення вірусу та лікування хворих.

Поїздка на швидкій – дорого

Першого квітня минулого року мій син зламав руку, впавши з огорожі на шкільному майданчику. У школі швидко зорієнтувалися, що сталося, але швидку викликати не стали. Чекали поки приїде мій чоловік, який працював вдома. «Самі повезете дитину в лікарню чи будете викликати швидку?» - поцікавилася в нього медсестра, коли він нарешті дістався школи. Чоловік викликав швидку допомогу, але чимало батьків цього робити б не стали. Якщо нема медичного страхування, така поїздка може обійтися у кругленьку суму.

Без медичного страхування послуги швидкої у середньому коштують від 400 до 1200 доларів. У деяких містах їх покривають з місцевих податків. Система загалом дуже різноманітна: згідно із даними Американської асоціації швидкої медичної допомоги, у США працює 14 тисяч служб швидкої - приватних, державних, волонтерських та при лікарнях.

Дослідження Новин здоров’я Кайзера виявило безліч випадків, коли пацієнтам приходили рахунки на фантастичні суми навіть за наявності медичного страхування. Серед 350 скарг із 32 штатів, які проаналізували дослідники, є такі: один чоловік отримав рахунок на 3.600 доларів, коли його доставили до лікарні, що знаходилася в семи кілометрах, інший – на 8.460 доларів тому, що в лікарні, куди його спочатку привезли, не змогли надати йому допомогу, і відправили до іншої. Одна жінка, потрапивши в автомобільну аварію, отримала рахунок на 26.400 доларів: швидка, перед тим як приїхати, викликала «команду по травмі», хоча вона цього й не потребувала.

Такі суми цілком законні. Вони з’являються тому, що медичне страхування не покриває медичні послуги будь-якої лікарні та будь-якої процедури чи препарату. Кожен страховий поліс містить мережу лікарів, послуги яких він покриває, та по-різному оплачує самі послуги. І швидка, яка за вами приїхала, може виявитися такою, що не входить у вашу мережу чи по дорозі зробити процедуру, яку ваш поліс не покриває.

Сорок років тому послуги швидкої у США оплачували із податків і вони були безкоштовними для населення. Потім систему приватизували. У деяких штатах діють закони, які обмежують суми, що можуть виставити пацієнту, але далеко не у всіх.

До мого сина швидка приїхала негайно із цілою командою санітарів. А потім ми отримали рахунок на 100 доларів.

Рахунки – сюрпризи

За наявності медичного страхування, після візиту до лікаря ви можете або заплатити так звану доплату, або нічого не платити, якщо все покриває страховка. В інших випадках рахунок надсилають пізніше, після того як свою частину заплатить страхова компанія. Часто додому надсилають ще пояснення – із фантастичними сумами до сплати – але це ще не рахунок, якого треба дочекатися перед тим, як пити заспокійливе і дзвонити в лікарню. Більшість з цієї суми заплатить страхова компанія.

Але буває й так, що до сплати приходять просто фантастичні суми, так звані «рахунки-сюрпризи». Як й випадку із швидкою, якщо ви раптом, потрапите до лікаря чи відділу у лікарні, що не входить у мережу вашого страхового полісу, або вам зроблять процедуру, яку він не покриває, ви можете отримати рахунки на суми, на які ви зовсім не розраховували.

Згідно із дослідженням споживачів, у 2015 році кожен третій американець кожні два роки стає жертвою «рахунків-сюрпризів». Журнал «Тайм», який присвятив цій темі статтю, наводить приклад Елейн Хайтуер, веб-дизайнерки з Атланти. Через артрит вона потребувала дві операції на пальцях. Жінка переконалася, що хірург, який буде їй її робити, знаходиться в її мережі і що її страховий поліс, за який вона платить 568 доларів щомісяця, покриває процедуру. Але через кілька місяців після успішної операції вона отримала рахунок – 6.300 доларів за палець. З’ясувалось, що анестезіолог не був в її мережі, а страховий поліс не покриває саме ті імплантати, які використав хірург.

Відчайдушні гінекологи в Нью-Йорку та «переслідувачі швидких»

Інколи, хоча далеко не завжди, подібні рахунки- сюрпризи можна оскаржити чи хоча би домовитися з лікарнею про зменшення суми.

У США існує армія юристів, які спеціалізуються на позовах до лікарів та виробників медичних препаратів та виробів. Не встигнув мій син вийти із лікарні, як до нас надійшов лист із юридичної контори – а чи не бажаємо ми позиватися до школи? Мій похід до МРТ через порване моїм же собакою сухожилля теж не залишився не помічений знавцями права. У лікарні, куди я прийшла з травмою, першим ділом мене запитали, хто в мене адвокат. У США таких юристів, які активно пропонують свої послуги щойно травмованим людям ще жартома називають «переслідувачами швидких».

У 2010 тодішній конгресмен Том Прайс, який був міністром охорони здоров’я уряду Дональда Трампа, говорив, що так звана «захисна медицина», як є наслідком побоювань судових позовів, обходиться США в 650 мільярдів доларів щороку. Саме у судових позовах звинувачують високу вартість всієї системи охорони здоров’я у США: адже лікарі змушені самі купувати страхові поліси, щоб захистися у разі позовів, а також, перестраховуючись, виписувати зайві тести та процедури.

Хоча мало кому подобається працювати під страхом судових позовів (журналістам, наприклад), у США є лікарі, які скажуть, що проблема перебільшена. Як от каліфорнійський родинний лікар Девид Белк, який пише у своєму блозі, що сам він платить менше, ніж 5 тисяч доларів щороку за страховий поліс. Лікарі, які працюють з ним в одному будинку – від трохи більше 5 тисяч (нефролог) до 35 тисяч (акушер-гінеколог). (За статистикою, найбільше позиваються до медсестр і акушерів-гінекологів).

І, згідно із даними Бази даних національної медичної практики, кількість і розмір виплат за судовими позовами у США з 2001 року різко знижуються, пише Белк. Якщо у 2001-му році було 16 тисяч позовів проти лікарів, то у 2017 – 8. 500. Найбільше позиваються до лікарів у Нью-Йорку, де й самих позовів більше, й суми вимагаються і виплачуються вищі, ніж в решті міст. (Отже, акушери-гінекологи в Нью-Йорку – найбільш вразливі з точки зору судових позовів). Тридцять три штати запровадили юридичні обмеження на можливість позиватися і верхню межу виплат, які може призначити суд. Але загалом, пише Белк, вартість судових позовів проти лікарів складає всього лише 0.33% вартості усієї медичної галузі у США.

Пігулки жменями

Хоча у США існують релігійні секти та громади, де майже чи взагалі уся медицина заборонена (Християнська наука, аміши, тощо), американці загалом медицині довіряють. Таких слів як «не буду труїться вашою хімією» тут не почуєш. Народні методи, які тут ще називають «казками старих дружин», менш поширені ніж в Україні. Із безмедикаментозного лікування у США популярні хиба що відпочинок і пиття теплої води. В американському суспільстві більше переймаються зворотною проблемою – вживання надмірної кількості лікувальних препаратів.

Одного разу ще під час навчання в Університеті штату Огайо, чекаючи в коридорі медичного центру, почула розмову лікаря із попередньою пацієнткою. На його питання, які ліки вона приймає, жіночий голос перелічував цілий список. Я очікувала побачити людину на візочку. Натомість з кабінету випурхнула повна здоров’я молодиця. Звичайно, її діагнозу я не знаю і часто серйозні захворювання зовні себе ніяк не проявляють.

Але те, що у США виписують надмірну кількість препаратів – зокрема опіоїдів і антибіотиків – це факт. Після того, як я народила дитину, до мене в палату три рази зайшла медсестра сказати, що лікар мені дозволив викодин (Vicodin) (знеболювальне, до складу якого входить синтетичний опіоїд) і вона може мені його принести. Ледь відбилася.

За останні 20 років кількість медикаментів, які виписують пацієнтам, зросла. Між 2000 та 2012, відсоток дорослих, які приймають 5 і більше препаратів, виріс із 8.5 до 15%. Серед американців 65 років і більше, 42% приймають понад п’ять медикаментів. Ці данні містяться у дослідженні, зробленому для Інституту Лауна. Згідно з іншим дослідженням, 55% усіх американців щодня приймають препарати, які їм виписав лікар, і в середньому – чотири пігулки.

Причин цьому називається багато. Ось лише кілька.

Під впливом реклами, на яку фармацевтичні компанії витрачають мільярди, пацієнти просять лікарів виписати конкретні препарати – ті, що вони бачили на телебаченні. Менш помітний, але не менш дієвий вплив виробники ліків здійснюють безпосередньо на лікарів – через організацію конференцій, презентації, ознайомчі візити, тощо.

Десь у 80х у США навіть найменший дискомфорт почав сприйматися як неприпустимий. Так званий «менеджмент болю» став очікуваною частиною роботи лікаря, за яким їх, у тому числі, оцінюють пацієнти. Таким чином почали більше виписувати знеболювальних. (Я досі звикла, якщо біль не є надмірним, його терпіти, чого не розуміє мій чоловік).

Пацієнти можуть ходити до різних лікарів, які не завжди знають, що виписав інший лікар.

Наслідки тривалого прийому певних медичних препаратів не відомі чи приховуються. Час від часу у США здіймається хвиля щодо неприпустимості виписування надмірної кількості тих чи інших препаратів – психотропних, антибіотиків, опіоїдів. Наразі так звана «опіоїдна епідемія», коли люди стають залежними від рецептурних препаратів, – величезна проблема у США.

Але при цьому без рецепту лікаря в аптеці можна придбати дуже обмежену кількість ліків. І рецептів від руки тут немає. Після того, як лікар під час візиту призначив лікування, представник лікарні повідомляє про те, що було виписано, безпосередньо аптеку, де пацієнт забирає свої ліки за посвідченням особи.

Висока якість медицини

Ось ця особливість, напевно нікого не здивує. Американські лікарні, з тих де я була чи бачила в новинах, виглядають саме так, як у фільмах. Найновітніші методи – принаймні у нашому районі, поруч із американською столицею, - в кабінеті вашого лікаря. Маммографію у нас роблять тривимірною, а мій стоматолог сам друкує коронки на 3D-принтері.

Отже, якщо у вас є гарне страхування, то вам будуть доступними найбільш сучасні методи лікування. Галузь медицини у США – дорога, сучасна і престижна.

Так само, як й галузь медичної освіти. Серед десятки найкращих медичних інститутів у світі, за різними показниками, - 6 знаходяться у США. Найкращі: Гарвард, Стенфорд, Джонс Гопкінс, Мічиганський, Колумбійський, Вашингтонський і Університет Північної Кароліни – Чепел Гіл.

На базі медичних університетів знаходяться лабораторії і лікарні. Ірина Берд, українка, яка приїхала у США з Запоріжжя, - професорка на Кафедрі гінекології та акушерства та директорка з досліджень Фетальної медицини і фетальної неврології Університету Джонса Гопкінса.

«Джонс Гопкінс – унікальне місце. Ми працюємо разом із громадою у Балтиморі, аби зробити медицину доступною. В акушерському відділенні ми приймаємо пологи у жінок, які живуть у Балтиморі і не мають медичного страхування. На відміну від приватних клінік, наша зарплата не залежить від того, скільки пацієнтів чи скільки пологів ми прийняли. Наше завдання – робити внесок у дослідження та громаду. Це робить Гопкінс одним із найкращих шпиталів», - розповідає вона.

Загалом усі перелічені особливості американської медицини зводяться до єдиної причини: на відміну від інших розвинених країн медицина тут – високоприбутковий бізнес, а не суспільне благо, як безпека, шкільна освіта чи екологія. І це несе із собою як значні переваги, так і величезні проблеми. І наскільки вдалою є ця модель, зокрема покаже епідемія коронавірсу.

Тетяна Ворожко